Дуже коротко про три українські альбоми останніх місяців розповім. Не факт, що вам сподобається те, що я про них думаю…Дебютник київської фьюжн банди Bah-Bah Genesis під назвою L’eau Nouvelle був би дійсно непоганим, якщо б не мав вокалу і лірики. Композиції Bah-Bah Genesis написали не сильно складні, але доволі липучі на слух. Все доволі рухливе, приємне, літне. Але голос тупо не дотягує до цього рівня. Десь першу половину альбому вокалістка старається йти в ногу з акомпанементом, а на другій вже тупо вибивається і починає максимально дратувати текстами і акцентом, який звучить, ніби кожен раз слухача бʼють в потилицю.Bah-Bah Genesis — 1715Село Близнюків останній раз слухав альбомом у 2023 році, тобто пару повноформатників пропустив. Не знаю, що було на них, який вектор розвитку, але Пляж мені в цілому сподобався. Найбільше — за рахунок еклектики. Медчестер, постпанк, тріпхоп, дрімпоп, навіть вдала пародія на Boards Of Canada є. Присутній ще і ембіент, але це найгірша частина релізу — 12 хвилин абстрактної тривоги. На щастя, цим шматком альбом закривають, тож можна сміливо пропускати його.Cело Близнюків — ДопомогаІз Покруч ситуація склалася приблизно така сама, що і з Bah-Bah Genesis. Музично ПКРЧ Голосними мені нормальний. Проте тексти і вокал — не моє абсолютно. Хоча ні, з голосом я ще можу змиритися. От лірика мене прям з себе виводить. Структура пісень не сама проста тут. І це не погано, навіть цікаво, круто що у нас таке роблять. Але білі вірші — це мука. ПКРЧ Голосними вимагає в два рази більше концентрації уваги — що музично, що сенсово. Треба слідкувати за крутими поворотами і різкими змінами, а я на такий підписатися не готовий зараз.Покруч — Велкам