Банкай семпая | Про Аніме, Манґу та Всяке | Продовжуємо говорити про Кентаро Міуру. В попередній частині розповіда...

Продовжуємо говорити про Кентаро Міуру. В попередній частині розповідали про початок творчого шляху митця та перші серйозні роботи.Міурі 23 роки, він малює скільки себе пам'ятає, з моменту створення його першої манґи пройшло 13 років. Він встиг попрацювати асистентом, повчитись в університеті, видатись спільно з легендарним автором і ось нарешті весь цей досвід і творчий шлях сублімується в «Берсерка».І хоча зараз це може здатись шаленою думкою, але тоді Берсерк не надто зайшов аудиторії. Пов'язують це з тим, що в першій арці Міура тільки шукав власний стиль та голос, проте згодом публіка таки розсмакувала, що таке «Берсерк». Робота над створенням «Берсерка» тривала довгих 30 років. Спочатку випуск нових розділів був регулярним, двічі на місяць в журналі Young Animal. Міура був надзвичайно працьовитим, тому малював іноді по 16 годин на день, перериваючись лише на короткий сон. У нього було всього декілька вихідних на рік. І саме по цій причині він так і не створив власної сім’ї, що також відбилось на сюжеті його головної роботи.В одному з інтерв’ю ще в далекому 2000 році Міура розповів про те, звідки ж взялись образи Ґріффіта, Ґатса, “Банди Сокола” та інших важливих для сюжету персонажів. Пам'ятаєте, в минулій частині ми розповідали про мистецький гурток, який відвідував Міура? Так от, саме ті люди стали прототипами членів “Сокола”, хоча, звісно ж, з певними відмінностями. Наприклад як те, що серед членів клубу не було дівчат, тому Каска це такий собі збірний образ його друзів в жіночому варіанті. А Піппін – сам Міура, з точки зору зовнішнього вигляду.А прототипом Ґріффіта частково став той самий Коджі Морі, який, на думку самого Міури, був дивовижним. Хоча манґака малював краще за нього, все рівно цей хлопець був прикладом для наслідування. Бажання досягати мети будь-якою ціною, грубість, прямолінійність, та при цьому добродушність і патронаж лягли в основу персонажа Ґріффіта.А сам Міура розповідав, що помічає в собі риси як Ґріффіта, так і Ґатса. В моменти, коли все добре, він відчуває себе сильним і могутнім лідером “Соколів”, а в моменти відчаю він переповнюється гнівом і розчаруванням, які так властиві Ґатсу.Незважаючи на величезну кількість крові, кишок і м’яса, якими переповнена історія про Чорного Мечника, Міура розповів, що манзі не бракує шьоджьо елементів. Особливо це помітно у вираженні різноманітних почуттів головного героя. На думку Міури, шьоджьо це перш за все про вільне і потужне вираження емоцій, чого точно не бракує у «Берсерку», нехай ці емоції далеко не завжди позитивні чи, тим паче, романтичні.Неможливо повірити в те, що весь сюжет «Берсерка» вже з третього тому створювався просто на ходу. Вже тоді Міура почав імпровізувати, додаючи деталі в історію чи повністю змінюючи початковий сюжет просто слідуючи своїм відчуттям та інтуїції.Світ «Берсерка» жорстокий, кривавий та складний. Ця історія сповнена трагізму, болю, кровопролиття, різного роду насилля та втрат. Та все ж, навіть серед всього цього божевілля Ґатс знаходить в цьому житті щось світле і чисте. Попри гнів та образи, в його серці є місце для кохання, прив’язаності та довіри, нехай і дуже скупої. Саме через це головний герой твору неочікувано став для багатьох тим, хто допоміг прийняти і пережити власний травматичний досвід, наприклад сексуальне та домашнє насилля, зради з боку рідних людей та інші проблеми. Для Міури ця манґа стала наче особистим щоденником, на сторінках якого він зображав все, що відчував, і саме тому історія Ґатса ще довгі роки буде актуальною та свіжою, адже час йде, але люди залишаються людьми, з їхніми гріхами та добрими справами.У фінальній частині поговоримо про кінець шляху легендарного манґаки та спадок, який він залишив у світовому мистецтві. А поки нагадуємо, що на MangUA вже є відео про Кентаро Міуру — там і розказуємо, і показуємо. MangUA | Новини Аніме та Манґи