Тепер, коли ви знаєте суть скандалу й усіх цих розбірок, я все ж не можу сказати, що тут є одна сторона, яка на 100% права, а інша — ні.

Але знаєте, що мені особливо не подобається? Коли людина з великою аудиторією починає підключати своїх популярних подруг «на захист».

Бо давайте будемо чесними: якщо в тебе 20 тисяч підписників і ти просто виносиш конфлікт у свій блог, ти автоматично отримуєш армію людей, які прийдуть захищати тебе. І далеко не всі з них будуть розбиратися, що насправді сталося. Вони просто побачать: «мою улюблену блогерку образили» — і понеслося.

А далі вже починається масовий булінг.

І ніхто не знає, що відбувається з людиною, яка опиняється під цим натиском. Ми ж не бачимо, що вона переживає за межами соцмереж. Скільки людей зрештою просто закривають свої блоги, бо не витримують такого тиску?

При цьому я не можу повністю стати й на сторону видавництва.

Бо негативні відгуки були, є і будуть. Не кожна книга сподобається кожному читачеві — і це нормально. Особливо якщо ти не перший рік працюєш із книжковою аудиторією, то маєш розуміти, що разом із похвалою будуть і погані відгуки.

Тому відповідати на коментар у стилі «ви невдячні, бо вам не сподобалася книга» — теж, м'яко кажучи, дивна стратегія комунікації 🫨

І от у результаті маємо ситуацію, де одна сторона має велику аудиторію, інша — публічний бренд, а посередині звичайні люди, які вже починають воювати між собою за те, хто ж тут «поганий».

Може, проблема в тому, що ми занадто швидко обираємо сторону, навіть не розібравшись у всій ситуації?

Бо захистити свою людину — це одне. А влаштувати їй булінг — зовсім інше.