В здоровому тілі здоровий дух?Мабуть, у контексті Аюрведи цей крилатий вираз слід перефразувати: "здоровому духом — здорове тіло". Аюрведа виходить із первинності духу, а не тіла, хоч і займається підтримкою здоров'я саме фізичного тіла. Інформація до роздумів: «Нігілізм (матеріалізм) - найгірший з гріхів. Той, хто не вірить у існування душі і думає, що все відбувається випадково, не в змозі прийняти жодне джерело знання» (Сутрастхана, XI: 14-15). Цікаво також, що вроджені захворювання розглядаються Аюрведою як кармічні, або, говорячи по іншому, такі, що відображають досвід і завдання душі в цьому тілі.Слово "здоров'я" на санскриті - "свастха", де "сва" - "свій", а "стха" - "місце". Таким чином, санскритський термін здоров'я означає бути на своєму місці або бути самим собою. І Аюрведа дає детальну карту, за якою людина не зіб'ється зі шляху до самої себе.Перший і найважливіший крок на цьому шляху - це усвідомлення, для чого нам потрібне здоров'я. «Стан абсолютного здоров'я необхідний людині для виконання свого обов'язку (дхарми), для принесення жертв та віддання боргів предкам, Богам та батькам (артха), а також для підтримки тіла – нормального сну, їжі, фізичного навантаження, регульованого задоволення чуттєвих поривів тощо (кама). Дхарма, артха і кама сприяють контролю розуму ведуть людину до досягнення мокші (визволення)» (Сутрастхана, I:15).Відповідно, здоров'я – це не самоціль! Здоров'я нашого тіла — це дар життя, самого Бога, і його треба берегти, щоб слідувати своїй дхармі, тобто виконувати своє призначення. І тільки коли ми починаємо на практиці наповнювати змістом слова «здоров'я» свою повсякденність, ми отримуємо добробут, гарне самопочуття та енергію для вирішення своїх завдань у цьому світі.Проте «душа спочатку позбавлена ​​патогенетичних чинників (дош)» (Сутрастхана, I:56), тому метою Аюрведи є «підтримка рівноваги тканин тіла» (Сутрастхана, I:53). Чому ж храм вільної від патогенетичних факторів (або дош) душі страждає від різних дисбалансів, що виникають тут і там?Причинами захворювань, як фізичних, так і ментальних, згідно з Чарака Самхітою, є «неправильне використання, невикористання або перевикористання часу, своїх здібностей і можливостей, а також органів чуття» (Сутрастхана, I:54). Таким чином, можна дійти невтішного висновку, що хвороба — завжди спонукання до роздумів про відповідність способу життя можливостям тіла, потребам і завданням душі.Це не означає, очевидно, що хворобу тіла слід лікувати міркуваннями про сенс життя. Проте такі роздуми допомагають і дають правильну мотивацію для виконання рекомендацій лікаря щодо корекції способу життя та харчування.