«Біла стрічка»: навʼязування чистоти«Це фільм про витоки зла», — визначав «Білу стрічку» сам Ганеке. Знімати фільм про зло — це те ж саме, що знімати про Бога або про свободу. Тема видається такою ж неосяжною, як сам світ. Як її вирішити на екрані? Показавши світ, у якому немає нічого, крім зла.Підзаголовок фільму звучить як «Німецька історія про дітей». Разом із назвою, ці дві фрази цілком описують те, що відбувається у картині. Це історія про те, як німецьким дітям навʼязують білі стрічки. Причому події відбуваються у чітко визначений історичний момент — напередодні Першої світової війни.Що таке «біла стрічка»? Це символ незайманості та чистоти. Власне, стрічки настільки ж білі та чисті, як і рукавички персонажа Арно Фріша у «Веселих іграх». В обох фільмах чистота виявляється не протилежністю зла, а його непрозорою оболонкою.У закриту спільноту німецького протестантського села нам вдається проникнути тільки через спогад стороннього — шкільного вчителя. Він живе серед них, усе відбувається буквально перед його очима — і водночас залишається прихованим. Разом із ним ми, глядачі, не побачивши на власні очі жодного злочину, стаємо свідками абсолютного зла. Як таке можливо? «Біла стрічка» — це шедевр Ганеке, його вершина. Не дарма режисер працював над цим проєктом майже десять років. У цьому фільмі він довершив теми, з якими працював впродовж всього життя — йому вдалося зняти кіно, у якому межа між прихованим і явним остаточно стирається. І саме тому ця стрічка — чорно-біла. Хіба бували в історії кіно більш тонкі та глибокі жарти? Останній показ «Білої стрічки» у рамках Ретроспективи вже сьогодні.🎟До речі, залишилося кілька квитків на показ «Любові» — придбати можна за посиланням.підписатися | квитки на Ретроспективу Ганеке | наш сайт