Canal Край - @at_cine - №396
Трюффо. Улюблене. Фільм четвертий———Американська ніч (1973)Після виходу «Американської ночі» Ґодар назвав Трюффо фашистом і запитав, «чому режисер — єдиний, хто не трахається в цьому фільмі». Режисера, власне, грає Трюффо, і тут виникає та сама ситуація в «кіно про кіно», коли поняття «гри» недоречне. Трюффо, хоча й відповів Ґодару на критику досить просто (назвав його «лайном» і «брехуном» у довгому листі), своєю роботою оголив більш фундаментальну проблему й сутність розриву з другом. А саме: який зв’язок між кіно й життям, а також де в них місце режисера.«Грати» роль режисера Трюффо в цьому фільмі не потрібно — він зайнятий справою. Змішуючи «реальне» життя знімального процесу і «реальність» того, що знімається, перебуваючи поміж склейок першого і другого, немов приховуючись у безперервності видовища, у «Ночі» він приходить до простого, але глибокого висновку: автора, réalisateur'а обману виріжуть при фінальному монтажі. Чи то при монтажі потоку справжнього життя — поза кадром, чи в остаточному матеріалі картини. Сутність режисера — бути (жити) лише поміж склейок.Трюффо вдалося зняти кіно, у яке він абсолютно не вписаний. Кохана його альтер его, вже дорослого Жана-П’єра Лео, а не бунтівника Дуанеля, йде до каскадера, поки той займається куртуазними чварами. А режисер має прибирати сміття, реквізит, та взагалі настав час прибиратися з майданчика. Усім, від головних акторів до асистентів, настав час повертатися до справжнього життя. Справжнє життя режисера — там, де його ніколи не буде.Гри тут немає. Грають актори. У режисера є тільки справа. Є радість, що в кадрі кішка нарешті ковтнула молока з правильної миски перед дверима. Режисер просто робить свою справу, і поки це щиро, у тому, що він створює, для нього самого не залишається місця. Це служіння — але чи можливий тут бунт? Як казав Гічкок у розмові з тим же Трюффо: «Коли я на знімальному майданчику, мене там немає». І це не тільки про скромність чи виробництво. Це про сутність роботи.
376
25-02-18 12:23