Вчора мала артісток для молодіжної ради Арсеналу. Цією програмою, теж ділилась подругам (в яких діти підлітки), бо мені здається надихаючою ідея залучення молоді до сучасного мистецтва. Колись я почула абсолютно неймовірний надихаючий коментар від Альони Каравай про бажання вірити в майбутнє: це і про інвестицію в працювати з новими людьми, вона розповідала про школу фрафрафра, якій не знайти аналогій. Загалом, мені б хотілось щоб ініціатив подібних ставало більше і більше. Ми багато говорили про мій особистий досвід, мене питали про мистецтво, улюблені заклади та неочікувано про дружбу. Щось розповідала.) Щось хотіла розповісти та, але не все змогла. Наприклад, мені б дуже хотілось сказати молоді «бути токсік вже не модно, сегрегація та гейткіпінг вже не модно, розділяти людей на тусовочки вже не модно, ділити художників на достойних та не достойних вже не модно, токсично порівнювати між собою художників вже не модно, хейтити художників за те що вони ведуть легковажні побутові невисокопарні тіктоки фофан вже не модно, займатись хейтом а не змістовною арт критикою з повагою до людей вже не модно….» і ще дуже багато важливих слів. Не сказала, бо думаю, що справді, для мене вже не модно, але стиль така індивідуальна справа друзі. Виявляється. Після нашої розмови з молоддю йшла на виставку про жіночі імена в бойчукізмі (раджу!🩷) Мала там надихаючу зустріч з подругами та подумала як добре мати однодумців, щоб знаходити ще однодумців ділюсь чим про що думаю і що дочитала.