Asian Tigers

​​🇰🇷 Марія Антуанетта по-корейськи: як одна жінка може стати причиною масштабних геополітичних змінПрезидент Юн Сок Йоль має дуже правильні зовнішньополітичні інстинкти. Він зміцнив відносини з США і налагодив складні відносини з Японією, проводив жорстку лінію проти КНДР та Китаю, допомагав в міру можливості Україні. Однак усі ці здобутки постали перед загрозою нівеляції і причиною цьому: Кім Кеон Хі - дружина президента.Варто згадати, що Юн колишній прокурор і виграв президентські вибори на анти-коррупційній платформі, обіцяючи притягнути корумповані еліти до відповідальності. Він колись посадив до вʼязниці президента Пак Кин Хе та ледь не посадив Мун Чже Іна. Тому його образ був побудований навколо ідеї безкомпромісного борця з корупцією.Однак під час його президентства цей образ був швидко знищений його дружиною. Дійсно симпатична Кім проводила показово люксове життя, що не корелювалося з образом борців з корупцією. Потім почалися скандали.Вже на першому році Кім зловили на брехні, що вона викладає в Бізнес школі Нью-Йоркського університету.Потім почався скандал із плагіатом, який виявили в її докторській дисертації, яку вона захистили Кукмінському університеті. Не дивлячись на те, що університет намагався її захистити, незалежна група професорів оприлюднила свої висновки, підтвердивши плагіат в роботах Кім.У 2022 році ЗМІ було оприлюднено «бомбове» відео. На ньому пастор Чой подарував Кім сумочку Dior за 2500 долларів.При цьому після скандалу як Юн, так і Кім вибачатись відмовились. Ситуація накалилась до того, що власна партія Юна почала вимагати від президента вибачень перед корейським народом. Лідер партії Хан Дон Хун змушений був публічно звертатись до Юна і вимагати вибачень. Юн таки вибачився, але занадто пізно. Потім гірше. Кім та її мати провели ряд сумнівних махінацій на біржі, які допомогли їм заробити великі гроші, які можуть бути протизаконні згідно корейським законодавством «як біржові маніпуляції з інсайдерською інформацією».І ще один скандал, коли виявилось, що Кім платила гроші політичному консультанту Мюн Тай Куну, який зараз знаходиться під слідством за «маніпуляцію з соціальними опитуваннями на користь президента».В Південній Кореї Кім вже отримала прізвисько Марія Антуанетта. І основним лейтмотивом того, що відбулося (це секрет схоже тільки для багатьох в Україні) є те, що опозиція, яка має більшість в парламенті (і отримала її не завдяки директивам з КНДР, а завдяки скандалам дружини президента) приймала резолюції щодо створення спеціальних прокурорських груп, які б розслідували діяльність Кім. І саме, щоб захистити її, Юн пішов на цю авантюру з веденням військового стану.Опозиційна Демократична партія ворожа до Японії, лояльна до Китаю, миролюбна до КНДР і більш стримана до США. І коли (мова вже не про якщо) вони отримають усю повноту влади, геополітична ситуація в Азії зміниться і виною цьому бажання однієї жінки вести розкішне життя і не зважати на думку свого народу.

🇯🇵"Кокумін Міншу-то" ("Демократична партія для народу") затьмарює головну опозиційну партію "Ріккен Міншуто (КДП)", яка намагається будь-що втримати фокус уваги на собі."Конституціоналісти" на чолі Йошихіко Нодою мали б стати головними зірками останніх виборів, але результат схиляється до того, що в центрі уваги опинилася "Кокумін Міншу-то", від якої зараз багато, що залежить.Йошихіко Нода намагається зробити свою партію центром тяжіння усіх опозиційних партій і домовитись про спільні дії, але ідеологічні розбіжності роблять це важкодосяжним. Наприклад ані праві лібертаріанці "Ніппон Ішін но Каї", ані центристи з "Кокумін Міншу-то" не бажають голосувати спільно з Комуністичною партією Японії, а Ноді, щоб стати прем'єром потрібні голоси комуністів. Однак сам Нода побудував свою передвиборчу платформу на тому, що він припинить "порочні зв'язки" партії з комуністами. Але зараз спроба координувати свої дії з комуністами викликає спротив частини партії, яка боїться, що "партію знову почнуть висміювати і називати "Ріккен-Кьосанто", тобто "Конституційно-комуністична партія".В той час "демократи-народники" все більше купаються в лучах слави і визнання, затьмарюючи спроби Ноди концентрувати увагу на собі. Наприклад вже стало відомо, що посол США в Японії Еммануель Рам запросив зустріч з лідером "Кокумін Міншу-то" Юїчіро Тамакі і така зустріч відбудеться 7 листопада. Це свідчить про все більше зростання ваги партії і що найближчим часом саме Тамакі стане головним "кінгмейкером" японської політики.

🇯🇵Лідер центристської партії «Кокумін Міншу-то» (Демократична партія для народу) Юїчіро Тамакі заявив, що не буде входити у коаліцію з ЛДП та Комейто, натомість згоден обговорювати політичну кооперацію з усіма партіями, в тому числі й ЛДП.Премʼєр-міністр Шігеру Ішіба вже почав обговорювати співпрацю з Тамакі, зокрема щодо включення в бюджет субсидій на комунальні послуги та опалення, що є вимогою «Кокумін Міншу-то» в обмін на його підтримку як премʼєр-міністра.Отже ймовірний сценарій, що буде сформовано уряд меншості.«Кокумін Міншу-то» - партія, що була створена після розвалу колишньої головної опозиційної Демократичної партії. На її базі була створена нинішня лівоцентристська Конституційно-демократична партія, проте частина центристських та правоцентристських політиків з ДП вирішили не приєднуватись до КДП і створили КМТ.В питаннях зовнішньої політики КМТ близька до ЛДП і підтримує перегляд Конституції, збільшення військових видатків, військовий альянс зі США та політику стримування Китаю. Так само і по внутрішнім питанням у партій є багато спільного, як то підтримка атомної енергетики чи програм стимулювання економічного зростання. Тому в цій частині у ЛДП навіть більше розбіжностей з Комейто, проте КМТ поки явно не хоче ставати частиною правлячої коаліції і після своїх успіхів розділяти негативний політичний шлейф ЛДП останніх років.

🇰🇷⚡️🇰🇵Північна Корея продовжує серію провокацій, зокрема підірвавши дороги, що з'єднують Північ і Південь, які до речі побудували в свій час за кошт Півдня.Але ця серія провокацій є лише ланцюжком в серії більш глобальної зміни політики КНДР, яка була зафіксована змінами до Конституції, які були прийняті на 14-му Верховному народному зібранні, якими було прокладено відхід Пхеньяна від принципу воз'єднання, який був проголошений у Декларації 15 червня, підписаної у 2000-му році, на користь остаточного "розмежування двох держав".Таким чином можна сказати, що КНДР остаточно ховає Декларацію 15 червня, а Ким Чен Ин має намір ще більше консолідувати свою владу і заморозити режим, лякаючи "нападом Півдня".Навряд нас чекає "напад КНДР на Південь", принаймні тоді б не було сенсу підрівати дороги, які навпаки мають сприяти нападу. Натомість режим все більше хоче зобразити "агрессором" Південь, а себе - "оточеною фортецею", забувши про будь-які ідеї воз'єднання, а саму ідею виставити як "агресивні плани Сеула". Але все це небезпечно, оскільки буде супроводжуватись подальшою ескалацією, обстрілами та провокаціями.Це все відбувається паралельно з посиленням співпраці між Пхеньяном і Москвою. І це було передбачувано.Показовою в цьому плані є заява речниці МЗС РФ Марії Захарової, яка де-факто стала рупором Пхеньяна, закликавши Сеул "відмовитись від своїх офіційних зобов'язань щодо воз'єднання", оскільки "нав'язування псевдо-ліберальних цінностей і розширення так званих свобод становить небезпеку для самих громадян Південної Кореї". Таким чином Росія продемонструвала, що планує підтримати нову політику Пхеньяна по відмові від Декларації 15 червня і переходу до нового підходу "двох держав", одна з яких, звісно Південна Корея, буде зображуватись "експансіоністським утворенням на побігеньках США".Така зміна позицій Пхеньяна не дивна, адже раніше він змушений був спиратись на Пекін, який проводив більш обережну (хоча все ще агресивну) політику стосовно Сеула, з яким в нього тісні економічні зв'язки. Натомість розширення співпраці з РФ дає сподівання Пхеньяну, що він може бути більш гнучким у своїй політиці і вести себе більш нахабно і агресивно, як власне і його новий патрон. Посилення протистояння Пекіна з Вашингтоном, в купі з посиленням авторитаризму і культу особистості в самому Китаї, також дають сподівання, що Пекін не буде сильно втручатись, щоб "поставити на місце" свого сателіта, який стає все більш агресивним і непередбачуваним.Розширення так званої "співпраці" між Пхеньяном та Москвою вже дає негативні наслідки, ще більше дестабілізуючи азійський регіон. Це доволі іронічно в світлі марень деяких у Вашингтоні, що питання Європи, України і Росії варто було б відкласти у довгу шухляду, щоб "зосередитись на Індо-Тихоокеанському регіоні". І ось відповідь з Індо-Тихоокеанського регіону. І це тільки початок.

🇯🇵🇨🇳Туманне майбутнє японо-китайських відносинВізит кросс-партійної групи японських законодавців на чолі з ветераном ЛДП Тошихіро Нікаї висвітлює проблеми майбутнього у двосторонніх відносинах між Токіо і Пекіном.Парламентська делегація на чолі з Нікаї прибула в Пекін вперше за останні 5 років, де Нікаї зустрінеться з головою Постійного комітету Всекитайського народного зібрання Чжао Лецзи.Колишній генеральний секретар ЛДП Тошихіро Нікаї вважається одним з ключових осіб, що має сталі та дружні зв'язки з китайськими елітами і часто виступає як головний переговірник між країнами.85-річний Нікаї вважає себе послідовником колишнього прем'єр-міністра Японії Какуеї Танаки, який був головою японського уряду 1972-1974 роки. Він був головним ідеологом нормалізації відносин з Китаєм, встановив дипломатичні відносини з КНР і проводив політику налагодження відносин.Після смерті Танаки, саме Нікаї був лідером "про-китайських" сил в Японії і має сталі і дружні зв'язки з китайським істеблішментом.Проте Нікаї вже оголосив, що йде з політики і не буде балотуватись в парламент на наступних виборах, а його "про-китайського" наступника поки не видно.В МЗС Японії джерела кажуть, що наступне покоління японських політиків не зацікавлено налагоджувати зв'язки з китайськими елітами і більше зосереджені на відносинах з Тайванем, ніж Китаєм, тому з відходом Нікаї цей канал комунікації буде втрачено, що турбує центральний уряд на фоні загострення двосторонніх відносин.Проте з боку Пекіна йде зустрічний рух, адже з посиленням влади Сі Цзінпіня, сам Китай перекриває прямі канали діалогу з лідером Китаю. У 2023 році лідер помірковано "про-китайської партії" і коаліційного партнера ЛДП "Комейто" Нацуо Ямагучі відвідав Китай, проте йому не дозволили зустрітися з Сі Цзінпінем.Під час візиту "делегації Нікаї" увага прикута до того, чи зустрінеться Нікаї з Сі, але схоже такої зустрічі знову не буде.Таким чином Китай посилює авторитет Сі Цзінпіня і збільшує бар'єри для зустрічі з китайським лідером.

🇯🇵Вибори лідера партії мають відбутися не тільки в правлячій ЛДП, а і в головній опозиційній партії - Конституційно демократичній партії (КДП).І тут ситуація майже прямо протилежна - лідер КДП "нового покоління" Кента Ідзумі має захистити своє лідерство проти партійних старожил. Кента Ідзумі, молодий (звісно по японським міркам) політик обирався лідером на платформі "оновлення та реформ", те що в ЛДП зараз уособлють Кобаяші та Коїдзумі. Ідзумі провів ряд реформ як внутріпартійних, так й іміджових. На британський манер створив інститут "тіньового кабінету", а на публіку спробував створити імідж більш поміркованої партії. Він лишив ряд "прогресивних ідей" в якості платформи, зокрема "зелену політику" та ліберальний підхід в соціальних питаннях, проте намагається перевести партію на більш "яструбинні" рамки в питаннях безпеки, підтримуючи конфронтаційний підхід до Китая та РФ, підтримку України, переозброєння, збільшення витрат на оборону і навіть створивши всередині партії "Лігу підтримки Сил самоборони", що викликає невдоволення "прогресивного крила партії", які традиційно стоять на пацифістській платформі. Також Ідзумі пом'якшив підхід до ядерної енергетики і підтримав повторні запуски зупинених АЕС, що теж бентежить "прогресивне крило" та ветеранів, які на протидії "ядерці" будували свої кар'єри.Не дивлячись на ряд успіхів на проміжних виборах на фоні скандалів ЛДП, великого ентузіазму КДП у виборця не викликає і її рейтинги не летять догори. Лишається проблемним питанням і його електоральна співпраця з Комуністичною партією, яка має негативне сприйняття у більшості виборців. Дехто вважає, що така співпраця більше відбирає, ніж додає. Ідзумі пообіцяв, що в разі якщо КДП формуватиме уряд, в ньому не буде комуністів, проте електоральний пакт, який був укладений його попередником, розірвати відмовився.Відсутність "прориву", який обіцяв "лідер нової ери", створює перспективу для партійних старожил перехопити кермо і вони вже намагаються це зробити. Зокрема досвідченний колишній лідер партії Юкіо Едано вже оголосив, що балотуватиметься на посаду лідера. Едано пішов у відставку після розгромної поразки на виборах 2021 року (тоді був укладений пакт з комуністами), взявши на себе відповідальність за провал. Чомусь автор електорального провалу і найбільш критикованого рішення (пакт з комуністами) вважає, що краще керуватиме партією.Іншим конкурентом Ідзумі стане колишній прем'єр (2011-2012) Йошихіко Нода, урядування якого було провальним і скандальним.Можливо до гонки доєднаються Джанья Огава, Кенджі Еда і Суміо Мабучі.Не дивлячись на те, що конкуренти Ідзумі є провальними і непопулярними кандидатами, проблема в тому, що за ними стоять партійні фракції. Найбільша фракція ветерана Шоїчі Кондо придивляється до підтримки Ендо. Група іншого ваговика Казухіко Шигетоку скоріше за все підтримає Ноду.Минулого разу Ідзумі переміг спираючись на підтримку впливого ветерана Ічіро Огави, проте альянс Ідзумі та Огави розпався майже одразу і сам Огава вже публічно закликає замінити Ідзумі.Таким чином Ідзумі буде захищати своє крісло проти партійних важковаговиків, які схоже об'єдналися, щоб змістити Ідзумі навіть, якщо на його місце доведеться поставити якогось старого і непопулярного невдаху. Ідзумі доведеться об'єднати навколо своєї невеликої фракції позафракційнийх і незалежних депутатів, щоб зберегти місце. На його користь грає непоулярність його опонентів, проти нього - політична машина.

🇯🇵Колишній міністр економічної безпеки Такаюкі Кобаяші став першим офіційним кандидатом на посаду лідера ЛДП, отримавши підтримку необхідної мінімальної кількості депутатів.Кобаяші 49 років, але по міркам японської політики він вважається молодим політиком і показово, що він заручився підтримкою передусім молодого крила ЛДП і в перших своїх заявах позиціонує себе як "кандидата змін і нової ери".Кобаяші до цього розглядався радше як бюрократ і технократ, а не як політик, маючи гарвардську освіту і працюючи на різних рівнях уряду, особливо не потрапляючи в об'єктив камер. При цьому він ніколи не займав жодних посад в партійній струткурі, що виглядає як його слабкість, адже він не має широкої підтримки партійного істеблішмента і партократів.Однак це може стати і його перевагою, адже вдало лягає на його імідж "нової людини", не пов'язаною з минулими провалами. Він доволі швидко "увійшов у гру" і намагається консолідувати навколо себе партійну молодь і як бачимо поки успішно. При цьому він може розраховувати на співпрацю з деякими "тертими вовками", зокрема з колишніми генеральними секретарями партії Акірою Амарі та Тошихіро Нікаї, а також спробувати зібрати уламки фракції Абе, зокрема частина депутатів колишньої фракції Абе були присутні, коли він оголосив про свої наміри.Дві найбільші партійні групи - група Таро Асо та група Тошиміцу Мотегі все ще лишаються головними "босами" японської політики і Кобаяші буде важко щось зробити, не отримавши їхньої підтримки, а в них є свої кандидати. Проте викликає сумніви, що їхні кандидати, той же Таро Коно чи сам Тошиміцу Мотегі, зможуть підняти сильно просівші рейтинги ЛДП. В таких умовах не дивно, що "партійні важковаговики" придивляються до різних варіантів і спроби Асо "залицятись" до Йоко Камікави лише це підтверджує. Кобаяші зі свого боку зробив дуже сильній і швидкий хід, зайнявши нішу "кандидата змін" і консолюдіючи навколо себе партійну молодь. Це дуже сильно має хвилювати Шинджиро Коїдзумі. Довгий час саме Коїдзумі займав вказану нішу і вважався "кандидатом омолодження і змін". Але він знову поводить себе невпевнено, довго думає чи буде він балотуватись, таким чином втрчаючи час. Невнятні кампанії Кодзумі, його довгі зникнення з поля зору (останні роки він сидів в тіні) можуть поховати амбіції Коїдзумі і навести на думку, що він вже "пересидів в молодих та перспективних", а на це поле увірвався Кобаяші. Коїдзумі має переваги перед Кобаяші - Шинджиро популярний серед населення, по-суті ділячи перше місце по популярності з Шигеру Ішібою. Кобаяші мало відомий широкій публіці, проте він може взяти своє агресивною кампанією та сміливістю - тим, чого ніколи не вистачало Коїдзумі.Кампанія тільки почалася і поки шанси Кобаяші виглядають примарно, проте він починає вдало, а ЛДП знаходиться в дуже поганих кондиціях, напевно найгірших з початку 90-х років. В таких умовах і у Кобаяші може відшукати свій шанс.