Будучи завжди на енергії, мене ніколи не хвилювали питання відновлення сил. Мене ніколи не лякали виклики. Я завжди був тараном - який піде вперед перед не визначеністю.

Навіть війна, яка почалась потримала в стані шоку лише перший місяць.

Далі все повернулось в режим Шляху до досягнення в новому стані «норми».

Сприйняття обстрілів, невсипаних ночей, все це було - нове «норм».

І найцікавіше - логікою розумієш що обставини не норм, але на іншому рівні не було такого усвідомлення. Дивишся, як всі щось роблять, кудись рухаються, здобувають, то не будеш ти сидіти і дивитись. Особливо коли за природою - ти амбітний.

Вперше за 4,5 роки, протягом останніх двох місяців, я відчув і усвідомив — який це накопичений піздець.

Ми настільки бахнуті вже, що не усвідомлюємо до кінця, що це щось ненормальне. А це, на жаль, може мати свої наслідки з часом.

Я відчув, коли багато що почало всередині відмовляти, і не працювати як працювало до цього. Я не можу це пояснити - можливо хтось зрозуміє.

Мені цікаво чи ще хтось так відчуває? Як ви собі відновлюєте і тримаєте ресурс?