Віктор Мартинюк,
«Образ», 2000

.

Це образ дружини художника — Людмили Ястреб, яка трагічно загинула молодою. Її постать ледь помітна серед біло-чорних геометричних форм, ніби вона з’являється зі спогадів або сну.
Саме через цей образ художник говорить про втрату, пам’ять і те, що назавжди залишається з людиною.

У творчості Маринюка важливо назвати те, що часто важко пояснити словами, — побачити те, що на перший погляд залишається непомітним. Його роботи поєднують енергію, драму і світло.

Наприкінці 1960-х художник став одним із засновників групи молодих художників-нонконформістів. Вони прагнули працювати вільно, без обмежень, які тоді існували в українському мистецтві. Їхня творчість стала важливою частиною розвитку нового українського мистецтва і дала іншим художникам сміливість шукати власний шлях.

Маринюк також був одним із засновників групи «Човен» (1993) та творчого об’єднання «Мамай» (1998).

На початку 1980-х він почав займатися скульптурою. Окрім живопису та графіки, художник створив багато монументально-декоративних робіт.