Зараз ми вже бачимо наслідки того курсу, який визначив тимчасовий часовий характер однополярного моменту і домінування політичного Заходу. В 1990-ті була ідея, що економічна лібералізація (вільний рух товарів, капіталів, ідей і до меншої міри людей) призведе в кінці кінців до політичної лібералізації, а порядок заснований на правилах буде самопідтримуваним через його вигідність всім країнам незалежно від політичного режиму навіть коли відносна силова позиція США і Європи ослабне.Виявилося ж що авторитарні режими можуть використати блага економічної лібералізації для посилення власних силових позицій без того, щоб перейти до представницької демократії. При тому що неконтрольована економічна лібералізація призвела до кризи середнього класу в США і Європі та зростання впливу популістів, які апелюють до давньо минулих спокійних років, а також ослаблення консенсусу на активну зовнішню політику із метою трансформації світу в більш вигідне для демократій русло. В той час як авторитарні держави навчилися використовувати як інструменти тиску і впливу відповідні потоки капіталу, ідей, людей і товарів для підриву демократій.А адміністрація Дональд Трамп 2.0. лише каталізувала процеси остаточного завершення відповідного однополярного моменту, намагаючись силовими діями зупинити процес. Так теж буває. Позірна ж агресивність лише приховувала невпевненість.