Видання The Guardian вирішило піти іншим шляхом напередодні 4-х роковин розширення масштабів агресії РФ проти України - замість рефлексій і висновків 4-х останніх років війни нагадати про велику розвідувально-політичну сагу на тему оцінок намірів і планів РФ напередодні 24.02.22. Вийшли нові цікаві деталі котрі радше оживили те, що вже проговорювалося, але не дали нічого принципового нового. Але до теми що підвело окупанта РФ до рішення розширити масштаби агресії є одна доволі контрінтуїтивна думка що в тому числі сприяло опосередковано - а саме відкриті оцінки західних аналітиків щодо успіхів модернізації і переозброєння ЗС РФ в 2009-2021.Західна публічна аналітика в основному базувалася на відкритих даних із самої РФ та загалом не намагалася говорити про проблеми/виклики в ЗС РФ чи загалом перевірити себе через питання "А чи може бути в неефективної корумпованої держави із точки зору організації життя ефективні збройні сили?". Ця вся західна аналітика щодо прогресу ЗС РФ аналізувалася вже в РФ профільними органами. І поряд із недовірою/параноєю до Заходу в РФ є також бажання мати повагу і визнання - особливо від сильнішого противника. І от уявіть як відповідні західні доповіді котрі майже в унісон відзначали успіхи ЗС РФ в реформах і переозброєнні впливали на сприйняття в РФ - і це все іще більше підсилювало впевненість в собі якщо противники вихваляють ваші ЗС. Ясно що брак західного обєктивного якісного аналізу реальних успіхів ЗС РФ в реформах і переозброєнні із перекосом в переоцінку кратну котрий лише підсилював впевненість росіян в здатності швидко досягли цілей воєнним чином не був ключовим в відповідному рішенні, але це теж могло сприяти опосередковано відповідному рішенню.