#РодовіднаПросвіта
Актові книги ґродських і земських судів: де шукати позови ваших предків

Метрики дали вам прізвище з приміткою «шляхтич», а далі XVIII століття стежка обривається? Значить, час відкривати актові книги — головне джерело про шляхту й міщан Правобережжя та Галичини XV–XVIII століть. Але не тільки: селяни теж могли згадуватися в судових актах.

📚 Що це таке
Актова книга — це збірник оригіналів і копій документів, які вписали або засвідчили суд, магістрат чи ратуша. Магістрат і ратуша — це органи міського самоврядування. Вписували документи для того, щоб надати їм юридичної сили. Людина купила маєток, склала заповіт, посварилася із сусідом через межу — і несла папір до суду, щоб його внесли в книгу. Це був тодішній аналог реєстру нерухомості й нотаріуса водночас. У Галичині такі книги почали вести з 1435 року, на Київщині, Поділлі й Волині — з 1529-го, на інших землях Речі Посполитої — з 1566-го.

⚖️ Які суди вели книги
Ґродський, або старостинський, суд у повіті очолював староста. На українських землях такі суди діяли з 1434 року. Вони розглядали кримінальні й цивільні справи шляхти, а також справи інших станів, якщо ті стосувалися шляхти. Писарі ґроду вписували вироки, угоди й заяви приватних осіб.
Земський суд — шляхетський суд, де засідали суддя, підсудок і писар. Він збирався тричі на рік і займався передусім цивільними справами.
Підкоморський суд, очолюваний підкоморієм, з 1566 року розбирав межові спори між маєтками.
Свої книги вели й магістрати та ратуші, зокрема «чорні книги» для кримінальних справ.

📝 Що там знайде генеалог
Є декретові книги з копіями судових рішень і записові — з привілеями, заповітами, контрактами. Ще є поточні — зі скаргами й протестами. Писали староукраїнською, польською й латиною, іноді вірменською. Аркуші прошивали шнурівкою, щоб ніхто не підмінив сторінку і не вклеїв зайву. Саме тому в XIX столітті витяги з цих книг подавали як доказ права власності чи дворянства. Для генеалога це імена, родинні зв'язки, спадки, назви маєтків і сіл.

🔥 Що збереглося
1852 року імператорським указом створили центральні архіви в Києві, Вільні та Вітебську для давніх актових книг. У Києві до кінця XIX століття зібрали близько 6 тисяч книг, але приблизно 4 тисячі загинули під час Другої світової війни. Нині Центральний державний історичний архів України в Києві зберігає близько 2 тисяч актових книг XVI–XVIII століть, переважно з Правобережжя, і їх уже оцифрували. Серед уцілілих — книга із заповітом Петра Могили.
У Львові ситуація краща. Центральний державний історичний архів має понад 6,5 тисячі книг ґродських, земських, підкоморських і старостинських судів Східної Галичини XV–XVIII століть. Початок цьому зібранню поклав 1784 рік, коли у Львові заснували окрему установу для давніх галицьких ґродських і земських актів.

🔎 З чого почати
Не кидайтеся одразу в рукописи. Частину актів давно надруковано. «Архив Юго-Западной России» — 35 томів, виданих у Києві в 1859–1914 роках, — має документи про землеволодіння, суди й становище різних станів. Для Галичини є 25 томів «Akta grodzkie i ziemskie» (1868–1935) з покажчиками імен і географічних назв.

Практичний крок на сьогодні: визначте повіт, у якому лежало село ваших предків у XVII–XVIII століттях, бо від нього залежить, який ґродський чи земський суд вів записи. Потім перегляньте покажчики друкованих томів за прізвищем і назвою села. Знайдене там спрямує вас до потрібної книги в архіві.