Продовжую читати книгу "Мистецтво зосереджуватися. Як у нас украли увагу"і вести конспект по ній ✍️Про перший розділ писала ТУТ. Сьогодні обговорюємо другий розділ (про втрату стану потоку). Це речення мене просто прибило: […] найнижчий рівень потоку забезпечує така наша діяльність, як витріщання в екран. Тепер протягом тижня буду слідкувати за собою й фіксувати, коли знаходжуся в стані потоку (цікаво, як часто мені вдається в нього ввійти). Буду свідомо використовувати поради з цієї книги:[…] якщо хочеш досягти цього стану, маєш знати три основні умови. По-перше, потрібно чітко визначити мету. […] Стан потоку виникає тільки за умови однозадачності. […] Потік вимагає всієї мозкової потужності, спрямованої на одну місію.По-друге, потрібно виконувати значущу для себе справу. […] "це пояснюється функціонуванням мозку… Він призначений для того, щоб приділяти увагу важливому". […] У будь-якій ситуації легше зосередити увагу на тому, що має значення, і важче — на тому, що видається дріб'язковим.По-третє, корисно робити щось на межі своїх можливостей, але не перевершувати їх. Отже, щоб увійти у стан потоку, потрібно обрати одну мету — мету значущу — і підштовхувати себе на межу власних можливостей. Дуже хочеться робити правильний вибір (вибирати не фрагментованість, а потік) і мотивацію тут очевидна ⬇️[…] що частіше виникає стан потоку, то краще людина почується. За браку потоку ми стаємо неповноцінними й лише здогадуємось, чого могли б досягти. ***[…] нині ми всі маємо вибір між двома глибинними силами: фрагментованістю й потоком. Фрагментованість робить нас маленькими, порожніми, сердитими. Потік робить нас великими, глибокими, спокійними. Фрагментованість стискає нас. Потік розширює. ❓ Що думаєте стосовно стану потоку? Часто перебуваєте в ньому? (діліться в коментарях) 👇#читаю🌐 Підписатися на канал "Книжкова вигода" (неймовірні книги та де їх шукати)