Я ще повернуся до праці Мейгіл Фавлер «Бомонд на краю імперії: держава і сцена у Радянській Україні», бо як і казав, там важливе ширше охоплення культури поза українською бульбашкою. Тут йдеться про єврейську тему. "Міхоелс [...] поставив "Пригоди Біньйоміна ІІІ" за "Мандрами Біньйоміна Третього" Менделе Мойхер-Сфоріма. " Ці "Мандри Веньямина Третього" були видані українською мовою 1934 року, а потім перевидані 1940 року в перекладі Єфраїма Райцина. Оцей Веньямин це такий собі єврейський Дон Кіхот. Сам автор народився в Білорусі, але багато років провів в Україні. Білоруською переклад вийшов лише 2021 року. І там є цікавий нюанс: "Мандри Веньямина Третього" спочатку були написані на їдиші, потім Мойхер-Сфорім, намагаючись прокласти шлях від локальності до універсальності, переклав власний твір на іврит. Що стосується європейських мов, то перший переклад було зроблено польською. І він, і російський і український були зроблені з їдишу. А переклад [білоруською] з івритської версії зробив Павло Костюкевич. І ми отримали твір, відмінний від тих, що читають наші сусіди. Дослідники наполегливо стверджують, що умовна країна, через яку подорожують герої Мойхер-Сфоріма, — це українська глибинка, Волинська губернія. Позиція перекладача полягає в тому, що дія відбувається в Білорусі. Паперовий примірник "Мандрів" можна роздобути в бібліотеці ім. М. Масимовича в Києві.А ще минулого 2024 року в Одесі був дещо комічно-курйозний епізод — одного з депутатів одеської міськради занепокоїло рішення перейменувати площу Льва Толстого на площу Менделе Мойхер-Сфоріма.«Я точно не антисеміт, у мене з дикцією все нормально, мого діда-єврея німці забирали на розстріл. Але, вибачте, Менделе Мойхер-Сфоріма! Хто це взагалі може озвучити?! Поїхали на площу Менделе Мойхер-Сфоріма! Хлопці, ну ви що?!»