Canal Артем Дорученко - @antizognik - №1948
Раннім ранком, одягаючись на роботу і надягая утягуючи панчохи, які немов трактор збирають весь жировий прошарок від колін до дупки, ти мрієш "Ось настане час і я теж зустріну свою чарівну фею, яка зробить з мене прИнцесу, без вправ, зʼїдаючи улюблений еклер».⠀У цей момент, коли думки і мрії досягли апогею, твій погляд томно кидається на картину маслом в дзеркалі, під назвою фігура.⠀Затремтіло перше око, здригнулося друге, голосові зв'язки видали симфонію Брамса фальцетом, мозок відмовився обробляти побачену інформацію, останній краплі терпіння наближалися зі швидкістю звуку.⠀Не помітивши, як прийшовши до холодильника, рука повільно, але впевнено потяглася за ручкою дверей.⠀О боже, це яскраве, біле світло немов райське сяйво, освітлювало моє обличчя і гріло очікуваннями, що всього за кілька хвилин, моє черево отримає дозу щастя у вигляді добротного бутерброду з вареною ковбаскою і намазаного «встав сюди улюблений соус» шматочка житнього хліба .⠀Несподівано, ти чуєш свистячий звук, який дуже швидко наближається.⠀Ти боїшся, тебе насторожує, але страх швидко минає, адже ти вдруге відкушуєш бутерброд: сосочки язика активізували всі смакові якості, виділення слини наче Ніагарський водоспад заповнила твою ротову порожнину.⠀І раптом 💥 удар, ще одні 💥 удар, твоя свідомість ніби прокидається, ти приходиш до тями сидячи за столом, а перед тобою купа крихт і відкриті банки з «встав сюди свої смаколики».⠀Де я, що зі мною сталося, чому я не пам'ятаю останні 30 хвилин, адже я тільки натягувала колготки запихаючи щільно жирок і я вже сиджу за столом, а на моїх губах залишки не доїденої їжі.⠀Лють сльози, ти не розумієш, чому на столі немає крапель і тільки повністю прийшовши до тями, ти усвідомлюєш, що це плаче твій мозок.⠀Не можна поміняти розташування магазину з цукерками, не можна жити без холодильника, але ти легко можеш змінити свій маршрут обходячи магазин і тільки від тебе залежить, чим буде наповнений твій харчовий кошик.⠀Амінь.
1800
24-10-30 10:56