Й даю миттєву техніку пошуку, де в тілі застрягла «заморозка,й як включити «розморозку». Її мета - не миттєво «вилікувати» вас, а провести інвентаризацію. Ми не можемо зцілити те, чого не відчуваємо або не помічаємо.Ця практика допоможе вам знайти ті самі «сліпі зони» у тілі, куди психіка сховала весь невиплаканий біль та страх.Робіть цю вправу в тиші, сидячи або лежачи. Вам знадобиться всього 3-5 хвилин.1. Налаштування променя увагиУявіть, що ваша увага - це теплий промінь ліхтарика або лазерний сканер. Ваше завдання - повільно пройтися цим променем від кінчиків пальців ніг до маківки.Важливо: Ви не намагаєтеся нічого розслабити силою. Ви просто спостерігач. Ваша мета - помітити.2. Що саме ми шукаємо?Коли ви будете «світити» увагою на різні частини тіла, шукайте три специфічні відчуття, які вказують на «заморозку»:Холод. (Об’єктивно в кімнаті тепло, але в колінах або животі наче крижинка).Камінь/Напруга. (М’яз твердий, спазмований, не піддається розслабленню).Порожнеча/Відсутність. (Ви намагаєтеся відчути, наприклад, поперек, а там «біла пляма», ви наче не відчуваєте цю зону взагалі, ніби її немає).3. Процес скануванняСтопи та ноги. Чи відчуваєте ви опору? Чи теплі пальці? Чи не напружені литки (тут часто ховається бажання втекти)?Таз і живіт. Це зона безпеки та життя. У жінок тут часто живе страх за життя (своє та дітей). Там м’яко чи твердо?Сонячне сплетіння та груди. Тут живуть соціальні страхи та почуття обов’язку. Чи вільно ви дихаєте? Чи немає відчуття плити на грудях?Плечі та шия. Зона гіперконтролю та відповідальності. Чи не підтягнуті плечі до вух? (Ми часто носимо їх так роками, не помічаючи).Щелепа та обличчя. Стиснуті зуби - ознака стриманої агресії або крику. Очі - зона контролю. Чи розслаблені повіки?4. Контакт із зоною напругиКоли ви знайшли місце, де ховається ваша «заморозка» (наприклад, крижаний ком у животі або кам’яні плечі), не намагайтеся це «вигнати».Зробіть парадоксальну річ:- Скеруйте увагу в центр цього напруження.- Подумки скажіть цій зоні: «Я тебе бачу. Я знаю, що ти захищаєш мене. Дякую. Я поруч».- Просто подихайте крізь це місце. Уявіть, що на вдиху ви торкаєтеся його теплом, а на видиху - трохи розширюєте простір навколо нього.Що це дає?Як тільки ви перестаєте боротися з напругою або ігнорувати її, а натомість даєте їй увагу та визнання, мозок отримує сигнал: «Господар вдома. Зв’язок відновлено».Дуже часто після такого простого визнання («Я тебе бачу») хронічний спазм починає відпускати сам собою, а на очі можуть навернутися сльози. Це і є початок розморожування.Як ваші відчуття? Чи вдалося знайти в тілі зону, яка «мовчала» або була напружена найбільше?