Що як я скажу вам, що персонажі цієї книги не можуть відкрити очі, та озирнутись навколо, не відчуваючи страху? Так-так, вам не здалось — відкрити очі на вулиці, чи то в незнайомій будівлі вселяє страх, розпач, муки вибору "чи дійсно це вартує того, аби втратити себе, своє життя"."Пташиний короб" Джош Малерман Оцінка: 10/10Видавництво: ЛабораторіяПричина страху — побачити навколишній світ здається героїні безглуздою, проте це лише на початку. Хтось сновигає навколо, серед дерев, порожніх вулиць, і якщо на цього КОГОСЬ поглянути, починаєш божеволіти та робити з собою немислимі речі. Знаєте, коли читаєш цю книгу, відчуття, наче ти зараз поряд з тими персонажами, тобі хочеться закрити очі разом з ними, і тебе охоплює паніка та думка, "а чи це щось не поряд?". Звісно ж воно не поруч зі мною, проте не факт, що воно не поруч з героями книги. Але наскільки все детально прописано: моторошні відчуття, наче біля тебе хтось стоїть, щільно затулені вікна, аби, боронь Боже не визирнути назовні, божевілля, через яке проходять персонажі, думаючи про всі дії, які треба виконувати, аби вижити. Я, як людина тривожна, додала собі до тривожності +100 під час прочитання. Але я й на хвилину не шкодую, що таки познайомилась з цією історією😌Якщо вам хочеться відчувати дискомфорт, читаючи книгу, то ця точно підійде.