У мене часто питають: «а з чого почати, якщо я відчуваю себе розгублено?» - з чесності. З тієї миті, коли ти визнаєш:«мені вже не окей»,«я втомилась бути сильною»,«я більше не хочу тягнути все на собі»,«я не знаю, хто я, коли не зручна». Я знаю цей стан. Коли ти ніби нормальна, але не жива настільки хотілося б. Коли вдень функціонуєш, а ввечері не можеш заснути від думок. Коли здається, що ти щось упустила в житті (себе). Мені важливо, щоб людина, яка приходить до мене, не відчувала потреби бути зручною, правильною чи «вже розібраною». Мені не потрібна красива історія чи логічна картинка. Я спокійно витримую розгубленість, сумбур, сльози і мовчання. Часто дівчата приходять із відчуттям: «я не розумію, що зі мною», і це нормальний початок. Я не чекаю, що клієнтка з першої хвилини все пояснить чи видасть зрозумілий запит. Ми поступово розплутуємо клубок: через тіло, через слова, через тишу. Для мене цінно, коли клієнтка починає відчувати, що вона не «занадто», не «поламана», не «проблема», а жива🥹. І може бути собою навіть тоді, коли сама себе не розуміє. Завжди саме з цього починається процес, який справжній, гарний і чесний❤️. Хто давно стоїть на своєму роздоріжжі і хоче знайти шлях - пиши для консультації в особисті: @iannarr