31 грудня, пізній вечір, магазин іграшок, п'ять хвилин до закриття.Продавець (молодий хлопець, студент) активно збирається додому – труби горять, горілка гріється. На ходу натягує пальто, зав'язує шарф.Несподівано до магазину входить молода жінка з дитиною років п'яти.Хлопчик:— Дядьку, дай мені ту дудочку!Продавець обертається, спостерігає лежачу на найвищій полиці найвищої шафи в найдальшому кутку шукану дудочку.Продавець:- Хлопчику, візьми барабан. Гарний барабан, стукатимеш, гуркоту не оберешся. Батьки, друзі-приятелі – всі офігеють!— Дядьку, я дудочку хочу…- Хлопчик, візьми зайчика. Механічний, заводиться, бігає, лапами стукає, пісні співає, часом перетворюється на тюленя. Коштує копійки — візьми зайчика!— Дядьку, я дудочку хочу…- Хлопчик! Ось тарілки є! Хлопчик, візьми тарілки, по-доброму прошу!— Дядьку, дудочку хочу…Продавець, тихо матюгаючись, йде в підсобку, бере сходи, притуляє до шафи, забирається на вершину. Дістає дудочку, починає спускатися.І раптом! - Під ним підламується сходинка. Він падає, на нього руйнуються: сходи, дудочки, зайчики, тарілки, брязкальця, іграшки, іграшки...Сходи також чіпляє ялинку, всі прикраси з дзвоном розлітаються вщент.Продавець (вилазячи з-під ялинки, дудочок, зайчиків…):— Жінка… До вас це, звичайно, не стосується… Хлопчик! Ну йоб твою матір…😁