3857й день щоденного бігу Сьогодні вранці все мало бути як завжди.3 км - стандарт. Але вчора я познайомився з Артемом - кофаундером української компанії «Техно їжак»І ми домовилися пробігтись разом. Почали говорити - і пробігли 10 км. Перший кілометр - найповільніший, десятий - найшвидший: 4:30. Це було протилежно всьому, до чого я звик. У мене зазвичай навпаки: старт швидкий, фінал повільний. А сьогодні все помінялося місцями. І я зловив один простий інсайт:Поруч із правильною людиною темп змінюється сам.

Я не дивлюсь на телефон, не рахую дистанцію - я просто біжу в кайф. Після поїздки в Катар минулого тижня в голові крутиться думка:ми не знаємо, скільки нам залишилось — місяць, рік, десять чи п’ятдесят до кінця життя. І я змінив відношення. Менше дивлюся на цифри та плани,більше - на людей, з якими хочу проходити свої кілометри. Бо є ті, поруч з ким життя сповільнюється. І є ті, з ким прискорюється - природно, легко, без зусиль. Сьогодні був такий ранок.10 км замість 3. Розмова, яка змінює ритм. Сьогодні я щасливий. І знову нагадую собі - життя не про дистанцію,а про тих, з ким ти її долаєш.