Викинуло в стрічку нахрюк одного публічного ватана на мову. Там під дописом знатний перепис ватятини. Був здивований, що виявляється є категорія осіб, які вважають, що українська мова - це "мова села". Як на мене, це пряма ознака того, що така особа вилізла із села. Точніше не з села, а з дєрєвні. Із російської ізби, з усім її "культурним" наслєдієм у вигляді печерного шовінізму. Або (що найвірогідніше) із такої іщби вийшли її батьки чи дідусі і дбайливо передали сімейні традиції суто російського жлобства. Їх якраз таки і переселили в українські великі міста і навчили марксізму-лєнінізму, а в якості "непокори" вони читали Булгакова. І тепер думають, що вони "городські", а значить "культурні". Вони там винищили українську і називають її "сільською". У мене для вас, панове (тобто господа іпучі) погані новини. По-перше, в тому аби бути із села немає нічого поганого. Людина із провінції має інший кут зору, мудрість і ставлення до життя, без якого суспільству не вижити. Кажу це, як дитя скла і бетону. По-друге, за останні роки я не пригадаю розумних, інтелігентних людей, які досягли успіху і говорять російською. Вони можуть говорити нею в сім'ї і з друзями, але поважають українську і послуговуються нею публічно і на роботі. Не тому що треба, а тому що це пристойно. А от російською від публічних людей часто чуєш різну хабальщину із мерзенними зворотами, але обов'язково пафоснами згадками наприклад про Ахматову (бо ж "культура"). По-третє, ваш час дійшов кінця. Попустіться. Всіх рублів не заробите, поїдете заробляти юані.