наступного тижня у мене починається 3-місячне менторство, де я займатимусь плануванням і переупакуванням своєї професійної діяльності, а почала я цим ділом займатись в лютому.тоді я прийшла на консультацію із запитом, як тепер рости якісно, а не кількісно, але щоб і не провиснути по грошах, втримати поточний рівень.Настя, моя менторка, тоді сказала на це: "ти в такому форматі, звісно, можеш не провиснути, але точно так само і не вирости далі. бо, щоб зробити стрибок, треба відійти назад для розгону". якось я напевно тоді ці слова серйозно не сприйняла, але процес запустився.в лютому/березні я свідомо не брала консультації (відповідно, відмовилась від грошей), вивільнила купу часу, багато кому і в чому відмовляла, витратила дуже багато грошей (досі не знаю скільки, бо не рахувала гроші останні 3 місяці, все збираюсь).і, звісно, через це пройшла 150 рівнів тривоги, переживань, йобкань, бо здавалась, що ніяк, як окрім грошей, я не можу поміряти свій прогрес і ця пауза здавалась мені ужасною. тільки минулого тижня я це відрефлексувала і мене попустило.і звісно, коли прийшов час відповідати на всі запити, я боялась бути "задорогою", а потім про ті ж суми думала "задешево"... кароче, сходила з розуму по-своєму🤣 а, досі не купила собі сумку (бо вже й так кучу потратила) і потім сварила себе за невиконані собі обіцянки... словом, сама себе втомила за цей час, купу всього передумала, а потім, минулого тижня на зустрічі з Жизель прийшов якийсь катарсис нарешті⏤ я виговорилась, поплакала, і в голові стало тихо. список "висячих" справ почав непомітно закриватись, почали знову зʼявлятися ідеї. навіть он щойно на всі повідомлення в інсті відповіла.тому заходжу в цей процес, як мак після оновлення. дуже цікаво насправді, куди це все приведе, бо щось дуже схоже я проживала рівно рік тому ⏤ поплакала на дзвінку з Жизель, а тоді понеслась.кароче, не загадую, але маю приємне очікування🤞🏻