Пішов Зенон Врублевський

У Львові на 100-му році життя помер Зенон Врублевський — підпільник ОУН, воїн дивізії «Галичина», учасник Української Повстанської Армії, в’язень радянських таборів і, зрештою, просто людина, яка пережила стільки історії, що на це вистачило б кількох життів.

Народився 17 березня 1927 року у Львові.

У неповних 17 років разом із братом потайки від батьків пішов до дивізії «Галичина». Брав участь у боях під Бродами, де потрапив у полон.

Далі були табір у Пермській області, втеча, повернення до Львова і українське підпілля.

А потім — радянський арешт.

У 1947 році Врублевського засудили до 25 років ув’язнення. Він пройшов через тюрми й табори Свердловська, Караганди, Кемерового та Воркути.

Десять років неволі.

На волю вийшов у 1956-му. Але радянська система не поспішала відпускати його остаточно: ще чотири роки йому не давали паспорта. До Львова він повернувся лише у 1960 році.

І прожив там ще 66 років.

Не кожен, хто пережив свою епоху, доживає до моменту, коли його епоха стає історією.

Зенон Врублевський дожив.

І мав щастя бачити становлення незалежної України - тієї, за яку так впевнено ішов воювати в 17 років і ідею якої проніс в серці крізь роки.

Сьогодні, коли Україна знову воює з тією самою імперською почварою, життя Зенона Врублевського звучить не як далека історія, а як пряме свідчення тяглості цієї боротьби. Змінилися покоління, зброя і назви фронтів, але не змінилося головне: Україна знову платить кров’ю за право бути собою.

Він вистояв тоді. Ми вистоїмо тепер.
Бо імперії можуть приходити знову, але вони не здатні перемогти народ, який пам’ятає своїх мертвих, береже своїх живих і продовжує боротьбу.

Вічна пам’ять. Слава Герою.

Я тільки прошу оту молодь, щоб вони не тратили надії, щоб тримались за українське... Щоб у них була та віра, що ми свого доб'ємось. І хай хлопаки дають прикурить!"

©

Зенон Врублевський, 2016 р.