ГОЛОБУЦЬКИЙ | Продовження)==Ті ж індійські рупії можна витратити тільки в Індії. Тоб...

(Продовження)==Ті ж індійські рупії можна витратити тільки в Індії. Тобто, мало того, що Росія продає їм нафту з величезними знижками й пільгами. Так ще й виручка з того – рупії, на які Росія мусить щось купити знов ж таки в Індії. Дабл профіт Муді, так би мовити. А Індія – все ж не Китай, в неї достатньо обмежені товарні пропозиції. Тому і рупії Росії витратити дуже складно на щось потрібне. З китайським юанем за російський газ та інші товари ситуація десь така сама, тільки більш принизлива для Росії: бо потрібні Росії товари для закупівлі на юані Китай виробляє в достатній кількості й асортименті. Однак далеко не все погоджується продавати РФ. Бо елементарно не бажає втрапити під масивні антиросійські санкції США – адже саме Америка лишається головним економічним партнером Китаю, сваритись з нею не буде ніхто. Отже, якщо підбивати економічні підсумки БРІКС, то тут прогнозовано ніяких результатів – ніякої «дедоларизації торгівлі» між країнами-членами. Бо в БРІКС є чіткий розподіл незалежно від обсягу ВВП: є країни-парії (Іран і Росія) і є країни-домінанти в БРІКС (Бразилія і Китай, який БРІКС і розширення організації використовує для власної гри – з Туреччиною, яка не проти долучитись, з Індією, яка категорично проти Туреччини, з Саудівською Аравією тощо). І от країни-домінанти БРІКС достатньо однозначно заявили свою позицію (російська пропаганда зробила вигляд, що не чула, не бачила і нічого такого не було): вони не хочуть розвитку БРІКС в форматі «проти Заходу». І навіть як «альтернативу Заходу» вони БРІКС не розглядають. Тільки як ще одну з можливостей. І от саме це було таємним бажанням Путіна, яке жорстко обламали: кристалізувати довкола БРІКС потужну антизахідну коаліцію (на це товсто натякали і заява Путіна про сукупну чисельність населення країн БРІКС і обсяги економік; а також активне поширення кремлівською пропагандою інфографіки про те, що країни БРІКС спільно контролюють або більшість, або значну частку всіх цінних ресурсів планети, на противагу скромній в цьому контексті частці Заходу). Цього не буде. Хоча би тому, що найрозвинутіші ринки так чи інакше все одно на Заході. А ті, що не на Заході (Південна Корея, Японія, Австралія, Нова Зеландія) все одно фактично приналежні до Заходу. Хоча певніше, що це один з бажаних варіантів для Китаю: стати флагманом антизахідного фронту на чолі ланки потужних економік світу. Однак це плани точно не на зараз і не на поточні обставини. Поки із Заходом триває масштабний торг. І тут є ще один аспект теперішнього збіговиська БРІКС: те, що зараз робить Путін, - це не ознака сили Росії. Чи Китаю. Це, на жаль, ознака слабкості Заходу. Принаймні на період глобальної переоцінки Заходом своєї ролі в світі. Доки не буде сформульовано нову ціннісну основу (на зараз вже відсутню). Адже в БРІКС присутні не лише диктатури, але й цілком демократичні країни (та ж «найбільша демократія планети» Індія і загалом демократична Туреччина) – котрі, проте, не хочуть поки/ знов робити вибір на користь Заходу. Захід не надає їм достатніх аргументів.