ГОЛОБУЦЬКИЙ | Ще трохи про очільницю протоколу міністра МОЗ.Достатньо багато читачів...

Ще трохи про очільницю протоколу міністра МОЗ.Достатньо багато читачів пише, що обурення безпідставне, що молодь у владі – це завжди добре, що це замовна кампанія, а дівчина хороша і розумна, кар’єра заслужена, що це просто ведення протоколу, ніяка не владна посада... Я не буду сперечатись конкретно щодо цього призначення (тим більше, що вже витягнули нагору доволі цікаві деталі її ранніх призначень, знайомств, «дивних збігів» тощо). Я хочу зачепити загалом тему неоднозначних, назвемо це так, призначень (яких десятки і сотні, ми регулярно читаємо чергові історії карколомної кар’єри). Ми всі знаємо, в якій системі живемо. І гасла «дайте дорогу молодим», дуже популярні у виборців (з 2019-го року не так щоб багато змінилось, незважаючи на всі наслідки тої наданої дороги), дійсно працюють. Дорогу таки дають. Але ті «молоді» дуже швидко стають корупціонерами, крутішими за «старих».А як інакше, якщо в нас вся система заточена на корупцію? Тому всі ми знаємо сотні прикладів моментального прийняття «молодими» правил гри, вбудовування в схеми і вибудовування вже власних схем, ще нахабніших і жадібніших. З іншого боку, я знаю приклади молодих розумних людей, які щиро намагались пробитись в державне управління – без корупційного досвіду і зв’язків, з багажем знань і досвіду, з принциповим неприйняттям корупції... Але вони застрягали в цій системі ще на ранніх етапах. Їх успішно гальмували, ініціативи саботували, кампанії перебивали «засіванням» округів... І за певний час такі люди закономірно розчаровувались в можливості щось поміняти в держуправлінні та повертались до своєї професійної сфери, де заробляли гроші і робили кар’єри. Система їх витискала з себе як чужорідний елемент.А повертаючись до «очолення протоколу» молодою дівчиною без відповідних навичок... Не треба дурити людей заявами «та ця посада нічого не важить, просто помічники». Неправда, от ці «просто допоміжні» посади важать насправді достатньо багато. І вимагають певного (бодай річного) досвіду щодо купи щоденних робочих моментів. Це не про «просто сядь десь і роби, що скажуть». Це величезний обсяг найрізноманітніших обов’язків. І я це не «в теорії» кажу. В 17 років я став секретарем в партії, яка мала парламентські мандати. Тож вивчав на власному досвіді всю цю кухню зсередини, обсяг обов’язків і специфіку роботи помічника в структурі держуправління. Це купа функцій і, відповідно, купа можливостей впливу на ситуацію і на політиків. Тому такі посади і не довіряють абикому.