Російська влада "через зміну геополітичної ситуації у світі" має намір вилучити шкільний курс української мови та літератури з федеральної загальноосвітньої програми. Також і на окупованих теренах, де досі українська числиться "рідною" і є обов'язковою до вивчення (хоча на давно окупованому Донбасі і тим більше в Криму вивчення української вимагає спеціальної заяви батьків - на яку, звісно, ніхто не наважиться, щоб не привертати увагу ФСБ). ==Окупант, як бачимо, дуже багато уваги і ресурсів приділяє питанням знищення української мови і насадження російської як єдиної доступної. Вони розуміють важливість мовного моменту для геополітики, для нацбезпеки, для координування (і контролю) суспільства. Зрештою, для збереження державності і для впливу на інші суверенні держави. Навіть як не зачіпати прекрасну функцію російської в якості універсального приводу для нападу. А для українців мова досі – щось штучно актуалізоване, з роздутою важливістю, щось обтяжливе, в кращому випадку неприємний тимчасовий (суто на час війни) обов’язок. Досі панують настрої «не нагнітайте», «не українізуйте силоміць, допустима тільки лагідна українізація», «какаяразніца» і «аби людина була хороша». Навіть захист мови і прав україномовних українців в Україні явно визнано надмірним і зайвим – якщо судити з кандидатур на заміну мовному омбудсмену, і особливо з фаворита. Це не вказує на якусь нелюбов до України чи на зраду. Це вказує передусім на нефаховість влади. На нерозуміння отаких базових для держави і державного управління речей – і три роки активізації спроб пояснити цю важливість, бо війна, досі не дали ніякого результату. А якою буде реакція – а головне, дії – коли доведеться напряму зіткнутись з вимогами Кремля щодо російської мови і «прав російськомовних»... І чи буде в суспільства змога вплинути на цю реакцію?