ГОЛОБУЦЬКИЙ | Поки ситуація зі спробами отримати від Путіна згоду на припинення вогн...

Поки ситуація зі спробами отримати від Путіна згоду на припинення вогню без умов вкрай дивна: сьогодні видання FT повідомляло, що Путін відмовився обговорювати підготовлений план мирного врегулювання, а російська делегація на переговорах у Стамбулі, як ми пам'ятаємо, вимагала повного визнання анексованих територій та інших «неприйнятних» вимог.Після такого позиціонування Путіна спецпосланець США Стівен Уіткофф скасував свою поїздку до Росії наступного тижня. Але сьогодні держсекретар США Марко Рубіо зателефонував Лаврову, що підтвердив Держдеп. Сам Рубіо написав, що «США представили сильний мирний план», і якраз його Рубіо обговорював з Лавровим. Хоча паралельно Мєдвєдєв пише «всім ворогам Росії, які висувають переговорні ультиматуми» (які це? по факту на Росію не тисне ніхто, її весь час вмовляють і йдуть на поступки): «невдалі мирні переговори можуть привести до початку страшнішої стадії війни з новою зброєю і учасниками». В сенсі, в «СВО» буде більше північнокорейців і долучаться афганські таліби? А «нова зброя» - це натяк на ядерний удар?Щодо «умов» Кремля, то стратегія Путіна не міняється: вимагати в Трампа максимум в сподіванні, що тому набридне і Росія отримає все, на чому наполягає. Але на такому тлі, після стамбульської профанації Трамп все одно максимально позитивний: анонсує в понеділок розмову з Путіним і Зеленським. «Сподіваюся, це буде продуктивний день, буде досягнуто припинення вогню, і ця жорстока війна - війна, якої ніколи не мало бути, нарешті закінчиться».Що ж, схоже, доки Путін, образно кажучи, не «харкне» Трампу персонально в обличчя, той вважатиме, що його метод ведення діалогу успішний. Це неконструктивно, однак що можна протиставити Путіну без участі США? Тому і Європа, і ми все одно чекатимемо переговорів Трампа з Путіним. Не так заради результату, як заради розчарування Трампа і зміни підходу. Зрештою, американці дійсно нам потрібні, повністю замінити їхню допомогу у війні не вийде з об’єктивних причин. Та і примусити Путіна до миру є шанс тільки в США. Тож поки є хоч один шанс, що в Трампа вийде домогтись скільки-небудь тривалого перемир’я, нам доведеться чекати результатів його взаємодії з Путіним і сподіватись на результат. Та й перш ніж обговорювати наївність і довірливість Трампа, його готовність в кожен момент піти назустріч Путіну, варто згадати Макрона. Як з нього і його постійних дзвінків Путіну насміхались не тільки ми і французи. Однак в певний момент ця віра Макрона в угодоспроможність і цивілізованість Путіна сягнула межі. І ми отримали сьогоднішнього дуже жорсткого Макрона-мілітариста, лідера оновленої, більш жорсткої і самостійної Європи. Ймовірно, лідера майбутнього європейського оборонного союзу. І хто би цього очікував від «хлопчика-пейджера на зв’язку з Путіним»?І ще момент. Якщо Путін врешті насправді обере війну на виснаження, скільки би вона не тривала, - нам доведеться інакше оцінювати перспективи. Перспективи країни і особисті перспективи кожного.Якщо Путін обере війну на виснаження, він відбере майбутнє і в росіян, і в нас. І нам доведеться переоцінювати свої плани. Європі також. Однак поки Трамп все ще вірить в «хороші новини вже днями».