Маю особисте зізнання

8 років я працюю з чужою публічністю, і своєю я, звісно що, дуже довго не займалась взагалі

Ну бо в смислі? Я взагалі-то працюю, мені абсолютно не до цього

Але от що зі мною не так давно сталось. З початком повномасштабного мені довелося за кілька місяців переїхати за кордон і фактично почати професійне життя з нуля. Бо виявилось, що в новому середовищі всім абсолютно до лампочки, який ти там був крутий спеціаліст у себе вдома

Спочатку я чекала і думала, що зараз хтось має про мене згадати. Хтось чи з колишніх колег, чи з клієнтів, чи з знайомих, хтось з них точно напише: «Віталія, ти нам потрібна, ти ж цим займаєшся»

Але йшов місяць, другий, третій, пів року пройшло, і ніхто мене так нікуди і не покликав

Тоді я почала сама шукати проєкти. Спершу брала SMM, бо це було швидко і просто. Буквально з першого клієнта почали зʼявлятися нові проєкти, сама я вже не справлялася, і почала залучати додаткових спеціалістів, що логічно переросло в SMM-агенцію

Здавалося б, історія з хепі ендом: переїхала, адаптувалася, побудувала бізнес з нуля, але минулого року я закрила агенцію. І знову опинилась у пошуку себе і нової професійної реалізації🙃

І що ви думаєте? Я наступила на ті самі граблі, і знову почала чекати, що мене згадають. Цього разу аргументів для такої впевненості було навіть більше, ніж минулого разу

Бо тепер у мене в мене вже є і політичний PR, і досвід управління власною агенцією, і десятки проєктів за плечима. Тепер то мене вже точно хтось мав помітити і запропонувати щось цікаве і дорогооплачуване

☝🏻

Єдине маленьке уточнення: про більшу частину цього досвіду я майже ніде не розповідала публічно. У результаті майже рік після закриття агенції я перебувала в тотальній професійній невизначеності, доходи були випадковими і набагато меншими, ніж раніше з агенцією

І тоді до мене нарешті дійшло: це не якась моя невдача по жизні. Це дуже поширена помилка компетентних людей, які звикли просто добре робити свою роботу і які щиро вірять, що ті, кому треба, знайдуть їх самі

Ми роками накопичуємо досвід, розв'язуємо якісь складні задачі, будуємо команди, а потім чомусь очікуємо, що професійна репутація автоматично працюватиме за нас у будь-якому середовищі

No (про цей феномен я вам далі розповім більш детальніше)

Тож останній рік я системно працюю над своєю публічністю, і це вже дало конкретний результат: вже на 8-й місяць ведення Лінкедін я почала продавати консультації, менторський супровід

А нещодавно отримала роботу в комунікаційній агенції

Це точно не означає, що саме Лінкедін магічно приніс мені ці можливості або що без особистого бренду нічого не сталося б. Але моя професійна присутність точно стала частиною того, як ці можливості почали зʼявлятися

Я точно не збираюся переконувати вас, що особистий бренд потрібен вам всім

Мені взагалі не близька ідея, що без особистого бренду ніяк, бо «зараз такі часи» і «якщо ви про себе не говорите, про вас ніхто не дізнається». Фігня це все

Але що я точно знаю, так це те, що варто розуміти, яку професійну траєкторію ви будуєте і як люди дізнаватимуться про вашу роботу. Про це поговоримо далі✌️