Вчора у мене в соцмережі стався спонтанний експеримент. Я опублікувала пост з іронією, але замість змісту більшість людей зчитала лише тригер:«Давайте підпишемося і полайкаємо одне одного».Далі все відбулося за знайомим сценарієм: мозок вимкнувся, увімкнувся автопілот — «О, взаємка, треба встигнути».Люди реагували не на сенс, а на знайомий патерн поведінки, і це важливо розуміти.Постійний скрол, короткі формати та дофамінові викиди від рілзів і сторіс привчили більшість не читати й осмислювати, а реагувати, не думати, а клікати, не аналізувати, а намагатися встигнути.Мені, на жаль, довелося блокувати частину людей, які пішли далі — в Instagram, адже це була аудиторія, яка взагалі не є моєю цільовою.І тут є ключовий момент, який я хочу донести.Аудиторія, яка не читає до кінця, не вміє зупинятися і думати та не зчитує контекст і іронію, не є платоспроможною аудиторією.Люди, які не читають - не купують, бо вони шукають чарівну таблетку, а не процес, швидкий результат, а не усвідомлену роботу, «щоб само», а не розуміння того, що, навіщо і як вони роблять. Тож, коли ви женетеся за трендами, вірусністю та автоматизацією, варто поставити собі одне просте запитання: яку саме аудиторію я цим формую і яку якість цієї аудиторії я отримаю згодом?Бо, підлаштовуючись під автоматизм, ви отримуєте автоматичну аудиторію, а вона не про глибину, не про рішення і не про покупки.P.S. Саме тому я не витрачаю свій час на просування в Threads та Reels