🔥 У нашого сусіда-стоїка згоріла хата. Виходжу покурити ввечері, бачу – світає-палає. "Бля, Валєра", Ми зі Скелезубом виходимо, хата горить-димить. Стоїть Валєра, весь чорний від сажі, в підштаниках та легкій куртці з ліхтарем на голові. - Валєра, що трапилось? Як так?- Та... Проблеми з димоходом були. Ліг спати, прокидаюсь – все горить, – зітхає Валєра. - То може випало щось з груби? – запитує Скелезуб.- Та хуй його зна, – відповідає Валєра.- А балон газовий вже йобнув?- Ще нє, він в дальній кімнаті, але туди я йти не хочу і вам не раджу, – посміхається Валєра. Ніби ми туди збиралися.Дим густим покривалом стелиться над нами. Валєра закурює.- Сусіди запитують, чи я набухався. Я блядь нормальний, – каже Валєра.Приїжджає пожежна машина, починається суматоха, хату заливають водою. - У мене там всі документи, гроші, інсулін в холодильнику. Ой, блядь. Ну ладно. Хоч свиням та куркам тепло, – сміється Валєра.- А де ти будеш спати? - Та хуй його знає, – чи то весело, чи то сумно хмикає Валєра.Ми мовчимо. Приїжджає поліція. Валєра йде до них, ми зі Скелезубом повертаємося по сільській чвякающій земляній жижі додому.Вночі приходить Валєра. По спілкуванню – ніби нічого у нього і не трапилося, він, здається, як завжди трішки веселий, трішки незламний, трішки похуїстичний. Показую Валєрі його диванчик, Скелезуб вже підготував для нього спальник. Валєра змиває сажу з обличчя та рук і лягає обдумувати теперішнє та майбутнє.Ніби історія і сумна, але є відчуття, що Валєра не пропаде. Він тепер майже справжній Діоген. Хочу для нього найкращого, він хороший і дуже добрий мужик.