🕵️‍♂️

На тлі щурячих перегонів за крісла в новому уряді ми якось забули про голденбоя Сергія Деркача — людину без реалізованих хард-проєктів, яка раптом прокинулася месією інвестицій. Тепер він несе Україні 30 проєктів, серед яких, наприклад, дороги на $1,5 млрд. Хто повертатиме інвестору гроші — дрібниця. Люди ж їздитимуть. За такою логікою можна залучити приватного інвестора в Сонце. Воно ж стабільно сходить. Але з джерелами платежів у Сергія взагалі все цікаво. Роками він співмешкає з Анною Федоренко, організація якої регулярно ставала виконавцем донорських проєктів, де Міністерство за напрямком Деркача було бенефіціаром: водійки вантажівок She Drives, ветерани в логістиці, антикорупційні проєкти. Міністерство ініціює. Донори платять. Цивільна партнерка реалізує. Сергій відповідає за напрям. А пані Федоренко ще й проводить курси з доброчесності. Що, погодьтеся, додає цій історії особливої методичної завершеності. За цей час у її деклараціях з’явилися Mercedes CLA, власна сертифікаційна компанія, валютні заощадження та кілька джерел доходу. Скільки саме вона заробила — «член сім’ї не надав інформацію». Отже, матеріальний стан покращився. Доброчесність викладається. Доходи — не розголошують. Мабуть, прозорість буде на наступному курсі. Можливо, все було бездоганно. Тоді покажіть конкурси, оцінювання, повідомлення про конфлікт інтересів і відводи. Бо поки складається враження, що доброчесність у Сергія працює бездоганно — але переважно для інших. Тож перш ніж рятувати Україну 30 проєктами ППП, можна спочатку пояснити фінансову модель одного маленького сімейного ППП.

✅Підписатись |Написати