Afemina | Що є головною силою, яка керує нашим життям? Страх.Це глибинний фундам...

Що є головною силою, яка керує нашим життям? Страх.Це глибинний фундамент нашого єства, який закладається у момент нашої появи на цей світ - коли ми покидаємо блаженне материнське лоно і опиняємось у відірваності та самотності. І лише за дотримання ідеальних умов зростання та виховання страх буде заміщений любов'ю. Що у нашому світі трапляється вкрай рідко, адже наш психосоціальний досвід вибудовується на страху.Більшість з нас живе в його путах. Він багатоликий і ми часто можемо його не впізнавати, адже він, як і Диявол, грає з нами у хованки. Страх зумовлює те, що ми в корені обмежуємо свою індивідуальність - ті закладені природою здатності та потенції, які ми придушуємо з остраху бути засудженими, покинутими, приниженими. Ми боїмося говорити про себе та відмовляти. Виражати себе і не піддаватися "нормам". Страх просочує наше життя і впливає на всі рівні стосунків - від взаємин з собою та пошуку партнера до особистої реалізації та проявленості у світі.А якщо мене не зрозуміють? А якщо мене засудять? Покинуть? Зрадять? Не полюблять? У своїх думках та вчинках ми виходимо з мотивації страху, а не власних бажань та глибинних потреб. Ми думаємо про те, як треба чинити, аби убезпечити себе від потенційного остракізму, замість того, аби зосередитись на гармонізації наших зовнішніх дій з внутрішніми імпульсами. Ми постійно живемо у соромі, тривозі, ліні, депресії, бо в основі всього цього лежить страх. Він забирає наші життєві сили, повагу до себе, внутрішні прагнення, закладені таланти. Ми перетворюємось на його слуг і слідуємо чітким життєвим патернам, які він визначає.Задля уникнення страху ми намагаємось вписати себе у поширені шаблони та усереднити себе до прийнятних проявів. Що призводить або до гострого переживання нещастя через несвідоме розуміння втрати себе, або до пасивного смирення та байдужості до життя.Зрештою, у нас є лише два шляхи. Або ми повністю здаємось в руки страху і втрачаємо зв'язок із собою, вибудовуючи зовнішній шар особистості у чіткій відповідності до вимог самоубезпечення та повністю ототожнюємось з цією маскою. Або ж ми зневажаємо страх і позбавляємось його влади над собою, стверджуючи власне єство та свій шлях.Перший варіант обіцяє "стабільність", "безпеку", "соціальну прийнятність". Другий - повну невідомість. Але тут з'являється можливість "перепрошити" свої базові налаштування та почати абсолютні інші взаємини зі світом загалом. І разом з цим з собою та іншими людьми.Що обрати? Це вже питання суто індивідуальне - кожна людина сама визначає свої пріоритети та спрямовує свою волю в обраний бік. Як і самостійно обирає шлях досягнення обраної цілі.