Afemina | Нам страшно розчаровувати інших. Бо глибинні шари психіки сприймають ц...

Нам страшно розчаровувати інших. Бо глибинні шари психіки сприймають це як загрозу життю - відторгнення та забуття, а отже - смерть. Але зрозумівши, що нічого такого не станеться, і що всі твої страхи є лише породженням засвоєних протягом життя установок та комплексів, ти усвідомлюєш просту істину - розчарування насправді є звільненням. Звільненням від проекцій інших людей на тебе. "Я від тебе такого не очікував/ла", "Я не думав/ла, що ти здатний/на на таке" і подібні фрази мають на меті присоромити нас за те, ким ми є, та відчути провину за те, що ми (не) зробили відносно уявлень іншої людини про нас.Але про що говорить нам розчарування? Воно викриває реальність, в якій ми ховаємось за масками та починаємо ототожнювати себе з ними, знаходячи перше ліпше "безпечне" пристанище для життя. Люди навколо звикають до конкретних патернів нашої поведінки та ототожнюють нас з ними. Вони не знають нас насправді, адже ми самі не даємо їм цієї можливості. Зрештою, ця гра рано чи пізно виходить з тіні. І тут важливо витримати цей удар, адже викриття обов'язково призведе до втрати тих чи інших речей та людей. Але, встоявши на своєму місці і не схилившись під шквалом розчарування, з часом ти починаєш відчувати опору і розуміти, що тепер кайдани скинуто і ти вільний. Відразу тут сильно радіти не доведеться, бо шлейф сорому та провини зберігатиметься ще довго, а відчувати свою повноту треба бути вчитися. Часто навіть будуть приходити думки про те, а чи варто було все так кардинально змінювати. Буде хотітися повернутись у застійні, але зрозумілі та "безпечні" води старої гавані, допоки не знайдеш нової. Але корабель має ходити у відкритому морі і це нормально.Авжеж, повністю уникнути розчарувань неможливо, адже ми не контролюємо те, який образ складається про нас у тієї чи іншої людини. Але ми ладні мінімізувати цей ризик, принаймні, на рівні близьких контактів. Не вводити важливих для нас людей в оману, "щоб не засмутити їх", а вчитися бути з ними чесними. Чим більше ми прагнемо "не засмутити" та "вберегти", подавляючи для цього "незручні" аспекти своєї особистості та свого досвіду, тим грандіознішим буде розчарування. Якщо людина не готова до вашої чесності, вочевидь, ваші шляхи розходяться.