Це сталося вночі, три роки тому.
У ніч із 20 на 21 жовтня…
 
Вибух тієї ракети відчули в Харкові (це щоб уявити силу удару). Новини з палаючим терміналом «Нової пошти» в селищі Коротич розійшлися по всіх новинах країни. 6 загиблих, 18 поранених. Страшна й суха статистка  війни.
Він був серед тих шести. Хайовець Олександр Біжанов — студент спеціальності 175 «Інформаційно-вимірювальні технології», третій факультет ХАІ. Навчався й працював. Обожнював маму, допомагав як міг. Друзі про нього напишуть: «Він був чудовою людиною, готовою завжди прийти на допомогу кожному, хто цього потребував. Усім серцем вірив у Перемогу рідної України…»
 
Олександру було 22 роки. У ніч на 21 жовтня вогняний смерч від ворожої ракети відібрав у нього життя, а в матері — єдиного сина.
 
У новинах потім скажуть, що в них не було шансів, бо вибух пролунав через кілька секунд після сигналу тривоги. Добігти до укриття було не реально.  Їх було шестеро:
•Олександр Темніков, 31 рік,
•Дмитро Герасічкін, 30 років,
•Артем Акопов, 21 рік,
•Владислав Панков, 28 років,
•Олексій Єрмола, 23 роки,
•Олександр Біжанов, 22 роки… Студент ХАІ.
«Після тієї ночі, — згадує мама, — на столі в його кімнаті так і залишився відкритий ноутбук із недописаною практичною…»
 
Тепер кілька разів на рік мама Лариса приїздить до ХАІ.
Везе квіти з власного саду — ті, з яких дбайливі руки співробітниць університету створили клумбу у формі серця.
Серце матері. Серце, розколоте навпіл.
З одного боку — квіти й життя. З іншого — порожнеча.
Це серця всіх матерів, які отримали страшну звістку…
Щовечора, коли темніє, рана на цьому серці засвічується вогнями як символ болю, що не згасає. Як тієї осінньої ночі 2023 року, коли мама втратила єдиного сина…
 
Вічна пам’ять загиблим. Світла пам’ять тобі, хайовцю із чистими, добрими очима. Низький уклін від усього ХАІ.
 
#героїХАІ