На День пам’яті та примирення до меморіалу загиблим у двох війнах поклали квіти…На стелі, де викарбувані імена тих, хто віддав життя в битві проти російської навали, прозвучала страшна цифра — 81…Ми тоді ще не знали, що саме в ці дні до цього списку додадуть ще одне ім’я.Володимир Сосновський. Викладач IT-коледжу ХАІ.Бувають люди, які здатні поєднувати в собі цілі епохи.Володимир був саме таким — людиною знань, честі й неймовірної емпатії до всього живого.Народився 12 липня 1972 року в Миколаєві, проте його професійне становлення тісно пов’язане з Харковом. Спершу було професійно-технічне училище № 14, де він опанував фах монтажника радіоелектронної апаратури і приладів. Згодом, у 1995 році, він закінчив Українську інженерно-педагогічну академію, здобувши кваліфікацію інженера-педагога.Спеціаліст вищої категорії, знавець систем мобільного зв’язку.З 1 вересня 2021 року Володимир Сосновський став викладачем у коледжі ХАІ. Студенти й колеги цінували його не лише за глибокі знання, а й за щирість, яка сьогодні є рідкісним даром.Поза межами аудиторій Володимир жив історією. Він не просто вивчав минуле — він умів його відтворювати. Займаючись історичною реконструкцією, власноруч виготовляв обладунки лицарів, козаків і воїнів різних епох. Кожна деталь спорядження була відображенням його любові до української культури — тієї самої, яку згодом він пішов захищати зі зброєю в руках.Коли почалася велика війна, Володимир Сосновський мав бронювання як викладач і міг далі навчати молодь у безпечних аудиторіях. Проте його характер і серце обрали інший шлях.3 жовтня 2025 року він добровільно став до лав захисників рідної Харківщини.Трохи північніше Козачої Лопані є маленьке село Ветеринарне… Точніше — колись там було село. Колись там вирувало життя, квітли травневі сади, а дружні родини плекали свій дім і щастя.Сьогодні від цього майже нічого не залишилося.Саме там, серед понівечених вулиць, згорілих будинків і потрощених садів, які навесні вперто продовжують квітнути, Володимир Сосновський прийняв свій останній бій.Воїн. Доброволець. Але водночас — людина неймовірної доброти.У його стрічці поруч із волонтерськими зборами завжди були дописи про безпритульних тварин. Він шукав господарів для покинутих котів і собак, болісно співпереживаючи кожній живій душі.«Як же шкода самотніх, покинутих котів… Вони готові бігти за людиною в надії, що їх нарешті помітять і, можливо, цього разу їм усміхнеться доля…» — було написано в нього.Був патріотом рідного коледжу. Навіть на фронті поширював дописи про свята, набори, дні відкритих дверей. Хотів, щоб у коридорах знову звучали студентські голоси. Вірив у це.Мріяв, щоб Харків перестав жити під сиренами.Щоб на його вулиці повернувся спокій.Мріяв про мирну й щасливу Україну.Про майбутнє для студентів рідного IT-коледжу ХАІ.І ще мріяв, щоб на вулицях і в притулках не залишилося жодної покинутої тварини.Щоб кожен вухастик знайшов свої рідні руки, теплий дім і турботливе серце.Володимир Сосновський.Викладач IT-коледжу ХАІ. Воїн. Доброволець. Патріот.Світла пам’ять тобі, воїне.І низький уклін від усього ХАІ.#героїХАІ