Війна розкидала людей, розірвала зв’язки. У цифрову епоху, коли кожне слово мало би долітати миттєво, ми роками шукаємо загиблих хайовців. Зараз на меморіалі біля Головної прохідної — 60 імен. А скільки їх насправді? Скільки людей, про яких ми згадуємо, з якими, можливо, ще говоримо подумки — вже моляться за нас з неба… І ми, навіть не здогадуймось про те, що вони вже не поруч з нами… Кілька днів тому з нами зв’язався ветеран ХАІ, випускник другого факультету 1973 року, викладач і завідувач лабораторії кафедри теорії авіаційних двигунів — Микола Ілліч Воляк: «Доброго дня. Чув, ви збираєте інформацію про загиблих... У мене син, хайовець…»Боже, скільки вже разів ми чули ці слова… Страшні слова. Слова сповнені неймовірного болю… Найстрашніші.. Коли батьки сповіщають про своїх дітей… Син. Сергій Воляк. З родини випускників ХАІ. Народився у Харкові 23 січня 1975 року. З самого дитинства Харківський авіаційний був частиною його життя… У 1994 році поступив до ХАІ, який закінчив у 1998 році за спеціальністю «Економіка й управління в машинобудуванні» за кваліфікацією інженер-менеджер. Доброволець. Офіцер. Старший лейтенант, командир стрілецької роти в/ч А4454.1 листопада 2022 року біля села Павлівка Волноваського району Донецької області Сергій Воляк повів своїх бійців у бій. У свій останній бій… У грудні 2014-го його батьку — Миколі Іллічу — на сцені ХАІ вручали статуетку Ікара. Аплодував зал. Обіймав і вітав батька Сергій… Колись, на наших перших повоєнних «Ікарах» ми згадаємо всіх. Назвемо зі сцени кожного, поіменно… Усіх, кого забрала ця тричі проклята війна. І низько вклонимося батькам, які виховали таких дітей… Сергій Воляк. Хайовець у другому поколінні. Людина честі. Доброволець. Офіцер. Віддав життя за Україну в перший рік повномасштабного вторгнення. Світла пам’ять тобі, воїне… І низький уклін — від усього ХАІ.#героїХАІ