Андрій Длігач. Економіка. Стратегія. Майбутнє | Коли економіка рф відчує болісний вплив війни?Аналізуючи поточну ситуа...

Коли економіка рф відчує болісний вплив війни?Аналізуючи поточну ситуацію і її тенденції, бачимо, що в росії фактично закінчилася подушка економічної безпеки, ліквідна частина Фонду національного добробуту. Формальні цифри в 19 трильйонів рублів, на практиці це вже трохи більше 4 трлн, і менше 1 трлн наприкінці 2025 року.Це ті кошти, які компенсують дефіцит федерального бюджету та витрачаються на спеціальні проєкти, наприклад, на розвиток військово-промислового комплексу. Коли основні резерви закінчаться, у рф не буде спроможності фінансувати війну.Економіка росії і її ВПК залежить від імпорту технологій, техніки, спеціальних металів, хімічної продукції та від експорту нафти, газу, металів, азотних добрив і аграрної продукції. Санкції спрацювали в обох напрямках: скоротили можливості росії заробляти на експорті і суттєво скоротили можливості для імпорту технологій.Більшою стає нестача людського ресурсу (вже більше ніж 4 млн), таланти виїхали і продовжують виїжджати. В російській економіці назріває колапс промисловості та виробництва. Російська економіка крихка. І якщо росія не зупинить війну, не буде благати Захід про зняття санкцій, вона стане неспроможною у 2026 році.Зростають витрати на видобуток у нафти і газу, адже втрачено доступ до технологій; зросли логістичні та страхові витрати, але при цьому ще знизилася ціна (як через ринкові фактори так і через обмеження ціни і знижки які рф змушена давати Китаю і Індії). Чи спроможна росія відновити високотехнологічні виробництва? Обійтися без без снарядів з Північної Кореї чи без ракет з Ірану? Чи спроможна росія побудувати щось без чіпів і технологій Китаю? Завдяки фінансовим санкціям росія просто втратить можливість виробляти і відновлювати техніку. Цей процес позитивний для нас.Ми все ж таки хочемо бачити позитивне, але треба помічати і наші власні слабкості. Несприятливість ситуації в Україні полягає в депопуляції, деградації — зниженні кількості населення та цінності людського капіталу. Отримуючи посилений тиск з боку різноманітних інституцій, таланти і підприємці виносять свою активність за межі України. Так, продовжують донати, допомагати Україні, але створюють ВВП для інших країн. Лише за останні два з половиною роки ми втратили близько 12% доданої вартості, яка просто мігрувала з країни.Те, що ми маємо вп'ятеро менший мобілізаційний потенціал порівняно з росією — не найбільша проблема, якщо ми маємо вдвічі кращу його якість, технологічність, управлінську ефективність. Ці питання повинні вирішуватися на державному рівні на основі діалогу між бізнесом, громадянським суспільством та власне державою.