Буде гірше.Бо ми — суспільство — все ще за 14+ років не зрозуміли, що все це серйозно. І перебуваємо в сподіванні що якось воно.. що Макрон з Байденом.. що Patriot.. що наші герої.. що волонтери.. що той здохне.. що ДТЕК починить.. що якось воно само. Хто купує обігрівачі? Чи прорахували сценарій, що не буде тепла в домах, а зима буде холодна? Що з вікнами? В якому стані підʼїзд? Працює стаціонарний телефон? Який план тимчасового зібрання родини в одному помешканні на зиму? Як звʼязуватися, де шукати інформацію, де зустрічатися у разі тотального блекауту?Як реагувати на масовану ракетну атаку громадської інфраструктури міста? Як адаптувати бізнес-модель з урахуванням сценарію війни на 10 наступних років? Хоча б до кінця 2026? А з ШІ?Як має працювати економіка і підтримуватися обороноздатність в умовах втрати міжнародної допомоги? Запитань до самих себе багато. І готуватися логічніше до ймовірних ризиків ніж до вже реалізованих. «Подивимося» — не найкращий стратегічний підхід. Що ж робити нам:1. Захисти родину й дім від втрати тепла, е/е, звʼязку, води.2. Адаптувати бізнес, навчитися працювати з грантами, наводити лад в структурі і фінансах, щоб бізнес був готовий для отримання фінансування.3. Не платити хабарі, не боятися силовиків, про появи тиску — писати, виводити на чисту воду, звертатися до бізнес-омбудсмена, до Коаліція бізнес-спільнот за модернізацію України, до Маніфест 424. Підтримати аналітичні центри і громадські/бізнес/вереранські обʼєднання, які лобіюють суспільний інтерес щодо реформ задля підвищення обороноздатності, економічної стійкості і державної спроможності.5. Менше хейту, більше діалогу і конструктиву. Факти і розрахунки, а не емоції і «погано має бути всім». Віра в Україну, запит на державну візію. Буде гірше до тих пір, поки ми (і Світ) не збагне, що все що відбувається — це турбулентність перед фазовим переходом. Що годі триматися за радянське трудове законодавство й пенсійний вік, старі генеральські звання і принципи, непрацюючі інституції від ДМС до ООН. Що потрібно переосмислити кожну сферу нашого буття з урахуванням цінності людського життя і талантів; ШІ і віртуальної економіки; глобальних викликів і виживання. Ми впораємося. Тим Україна — і українці — й цінні для Світу.