Потрібно змінити саму логіку взаємодії держави з бізнесом. Сьогодні ми переважно говоримо про компенсацію вже завданих збитків, але це неправильний підхід. Оскільки агресором є росія, то саме вона має компенсувати завдане Україні — через репарації та заморожені активи. Завдання ж української держави зараз інше — дати бізнесу ресурси для швидкого відновлення роботи, збереження робочих місць і продовження інвестицій.

Замість компенсації постфактум нам потрібні доступні фінансові ресурси, страхування майбутніх інвестицій, передача нерухомості (що знаходиться в державній власності) для використання під розподілену логістику і виробництва, підтримка оборотного капіталу та зрозумілі правила фіксації збитків. Бізнес має заздалегідь знати, як діяти після удару, як зафіксувати втрати і як швидко отримати фінансування для відновлення.

Окреме питання — кредитування. Потрібно розширювати доступ до дешевих кредитів не лише для тих, хто формально відповідає всім вимогам програм (зокрема, 5-7-9), а й для постраждалого та закредитованого бізнесу.

Не менш важлива проблема — критичний для бізнесу персонал. Зрозуміла і прозора система бронювання критичних працівників як ніколи на часі. Її можна побудувати так, щоб вона одночасно не послаблювала мобілізаційний потенціал, зменшувала корупцію і детінізувала економіку. Рішення ми давно вже запропонували.

Важливо переглянути державні видатки. Скорочення некритичних будівельних робіт, ремонтів чи благоустрою не вирішить усіх бюджетних проблем, але це правильний сигнал і суспільству, і міжнародним партнерам: Україна сама робить усе можливе для підвищення ефективності використання коштів.

Виплати нашим захисникам сьогодні недостатні й мають бути суттєво збільшені. Але водночас держава повинна запропонувати військовому не просто зарплату сьогодні, а гарантію майбутнього: професійне навчання, робоче місце після служби, довгостроковий дохід, підтримку родини та доступ до державних ресурсів. Людина, яка захищає країну, має бути впевнена, що держава пам'ятатиме про неї і після повернення до цивільного життя. Але саме за рахунок збільшення винагороди військовим, зменшити поточне навантаження на бюджет.

Головний принцип простий: готуватися важливіше, ніж сподіватися. Держава має створити умови, за яких бізнес не зупиняється, люди залишаються в економіці, інвестиції продовжуються, а кожна гривня працює на стійкість країни та її обороноздатність. Більше про це — у відео.