#advice Від підписників:Вітаю!Можливо зможете підказати потрібну інформацію. Навчаю іноземних мов у школі, маю кількох учнів з особливими освітніми потребами (ООП), сама маю РДУГ і РАС. За два роки роботи помітила велику прірву між реальністю нейровідмінності та тим, як її розуміють колеги (вчителі початкових класів, асистенти та психологи). Маскування вважається педагогічним успіхом, мовчання — нахабним протестом, потреба в часі на обробку інформації — показником загального низького інтелекту. І вже мовчу про недіагностованих дітей, або тих, чиї батьки відмовляються від діагностики. Теоретично інклюзивне навчання мало би підтримувати і їх, але на практиці може бути дві дитини зі схожими рисами, і сама наявність або відсутність документального статусу визначатиме ставлення до учнів.Особливо засмучує, що на курси підвищення кваліфікації з роботи з учнями з ООП дуже нарікають, практичних порад і фактичної підтримки педагогів для якісних змін замало.Підкажіть, чи є організації в Києві, що співпрацюють зі школами для підтримки нейровідмінних учнів, які б оперували сучасним розумінням проблематики? Або загалом надійні організації, що працюють у сфері впровадження інклюзивної освіти. Цікавить співпраця і в формі тренінгів, так, і можливість особистого залучення.