Ну і якщо зайшла мова про Фрею, то чом би не згадати за її брата Фрейра і його сватання до Ґерд. Мізантропії пост, так би мовити.За сюжетом еддичної поеми "Поїздка Скірніра" Фрейр сидів на золотому унітазі Одіна і побачив Ґерд, дочку йотуна Гюміра. У нього негайно встав його малий фрейр і йому закортіло її шпекнути, але дзуськи. Слово за слово, і ось уже його джура Скірнір ("Сяючий") їде до Йобунгейма свататися від імені свого гачімучі-володаря. (та-та, я припускаю, що Фрейр Скірніря через ніжку валя).Ґерд люб'язно зустрічає свата, але від пропозиції не в захваті. Тоді відбувається приблизно такий діалог:- Дай Фрейру.- Не дам.- А за долари?- Не дам.- А за жидайський меч?- Не дам.- У, жадна сука. А за айфон (за яблуки Ідунн)?- Не дам.- А я тоді тобі...І сяючий, благий Скірнір, починає погрожувати настільки брутально, що я, мабуть, не буду цього цитувати і з цього насміхатися, бо то перебір. Зрештою Ґерд погоджується зустрітися з Фрейром за 9 ночей у гадюшнику "Гай номер 69". Ура, мішн комплішн.Цей міф намагалися трактувати в оптиці солярної школи 19 ст. як алюзію на старе добре запліднення землі, ґрунтуючись на тому, що: 1) Gerðr означає "огороджений простір", "поле"; 2) Фрейр - бог плодючості; 3) ім'я Скірніра може означати сонячне проміння, необхідне для зростання злаків, кабачків і конопель (отже Скірнір є атрибутом Фрейра як солярного божества). Тоді незрозумілий спротив Ґерд: адже земля має жадати сонячного тепла? Тут є контртейк: а ви гадаєте, легко прогріти гоїв сувору північну землю? Може, це саме на то вказівка?..Окей, я теж не фанат всякий міф зводити до банального пояснення природних процесів. Є інше прочитання: старий добрий Патріархат, який використовує Жінку як Об'єкт у династичних іграх; жінка - племінний товар у панівній маскулінній парадигмі. Але тоді Фрейр мав би балакати з її батьком, а не з нею, а тут акцент робиться саме на Суб'єктності Ґерд. Фрейр не має жодних причин будувати соціальні зв'язки з йотуном Гюміром, інакше то було б нам озвучено. Тому не катить.Про що, на мій погляд, ця пісня. Про те, як ЛАМАТИ ОСОБИСТІСТЬ. От ти така вся сильна, незалежна, емансипована красуня, ти відмовляєшся коритися, але — мій пан Фрейр хоче їбатися, тому — горе переможеним. Свобідний вибір? Так — він і справді був у скандинавських жінок. Але — лише і винятково з доброї волі старшого у клані. Вам прикладів треба — ich jezt у мене. Скандинавців часто зображають такими собі феміністами раннього середньовіччя - і порівняно з деким вони такими і були, — але, але, але."Поїздка Скірніра" — це моторошний для всякого волелюбного серця твір про ламання чужої волі, про примус, про погрози, залякування, злам хребта особистості. Про те, що кожного можна і треба зламати, підкорити, знецінити. І про те, як це робити, заради втіхи свого господаря. Такий шлях.- Здається, я замазався, як ніколи раніше, - міг би сказати Скірнір, цитуючи капітана Джека Сперров...