Пару років тому Саша (яку я не можу знайти у фб), розповіла мені про доньку головного художника УНР Георгія Нарбута — корифейку балету Австралії Марину Березовську. Я тоді подумала: «Ого, яка історія», і, на жаль, нічого з цим не зробила.Десь перед Новим роком я знову згадала Березовську, вже в контексті: «Це ж історія, про яку треба писати книжки» в іншій розмові. І вже цього року згадала втретє, бо задивилася на балет на виставці Сержа Лифаря. Я щиро радію, що Дарія Гірна розповіла цю історію у відео, розшукала онуку Марини Березовської — Івонн Коллінз — та її учениць Аліду Сіґал і Керен Баркер-Роджерс, які надали унікальні фото й відео, що раніше ніде не публікувалися. Ви взагалі розумієте, наскільки це крута й складна робота?Дарія пише, що у випуску є зворушливі кадри приїзду Березовської в Україну після 50 років розлуки з братом художником Данилом Нарбутом.Я не надто добре орієнтуюся в балеті, але ми всі розуміємо, який величезний вплив на цю сферу намагалася (і намагається) мати росія, часто знищуючи або привласнюючи українське. Через це сьогодні майже ніхто не може чітко говорити про «українську школу балету».Марина Березовська разом з росіянкою Кірою Буслав (на її запрошення) заснували відому балетну компанію — West Australian Ballet. Хоч компанію вони запускали разом і ділили обов’язки та постановки навпіл, бренд, який успішно гастролює й досі, чомусь асоціюється лише з росіянкою. Ім’я Березовської в історії Західноавстралійського балету не фігурує ані на офіційному сайті, ані в міському музеї.Більше читайте у Дарії на сторінці й обов’язково подивіться фільм. І друзям, подругам дайте посилання.