40 років пам’яті, що не згасає!Лозівська громада вшанувала подвиг героїв-чорнобильців.Разом з усім світом згадуємо події 26 квітня 1986 року – день, коли мирний атом став невидимим вбивцею, а людська мужність – єдиним щитом від глобальної катастрофи. Сорок років минуло від тієї страшної ночі на Чорнобильській АЕС, але цей біль досі відгукується в серцях. Біля пам’ятного знаку ліквідаторам зібралися разом – ветерани Чорнобиля, військові, посадовці та мешканці міста, щоб покласти квіти та схилити голови у хвилині мовчання.Для нашої громади Чорнобиль – перш за все понівечені долі людей. Свого часу сотні лозівчан – медики, водії, вчителі та робітники наших підприємств – без вагань стали до лав ліквідаторів. Голова об’єднання «Союз Чорнобиль» Олександр Дяченко з болем згадує, як організація налічувала понад тисячу людей, нині залишилося – 458. Чимало наших земляків пішли передчасно, а багато хто бореться з важкими хворобами, проте їхній подвиг залишається незмінним дороговказом сумління і відданості. Ми також пам'ятаємо тих, хто знайшов у Лозовій другий дім після евакуації з Прип’яті.Чорнобильська катастрофа довела, якою дорогою є ціна безвідповідальності та замовчування правди. Нині, коли через війну ми знову стикаємося з ядерним шантажем та загрозами в зоні відчуження, ці уроки минулого звучать як ніколи гостро. Дякуємо нашим ліквідаторам за самопожертву, за врятовані життя, за можливість бачити майбутнє. Ваша стійкість – приклад того, як людина здатна вистояти в найважчих випробуваннях. Вічна пам’ять тим, кого вже немає з нами, і безмежна шана тим, хто поруч. Ми пам’ятаємо!