… Коли мені серед ночі пише син «Мам, може я завтра не піду у школу? Там над нами купа шахедів…» - в мені в середині просто на якусь мить завмирає життя. Буквально на мить, але це схоже на аритмію. Ніби тобі перехоплює дихання від шоку.

Я ковтаю повітря і дихаю далі.
Стараюсь усвідомлено не порівнювати з тим, що було, з тим, як малює уява мало б бути… бо є тільки ось це ЗАРАЗ.

Може це звучатиме дико для когось, але це моя рамка реальності.

Саме болюче в його фразі для мене було - «може я не піду в школу,..?».

Ну от і зустрілась я черговий раз з тим файлом, який є причиною присутності на Землі.

Мені болить ця тема.
Не заставляє страждати, не плутайте, а болить.

І коли мені болить - я іду в біль.
Без анестезії.
Без злиття з ним.
Без присвоєння та ідентифікації себе болем.
Але я іду…

💫

Відбирають серед 21 століття у дітей освіту.
Не просто спокій та час на розваги, а освіту.
Це неприпустимо!

Послухайте люди, всередині нас має закипіти вогонь не від того, що ТРЦ чи ресторани закривають (і я не сказала, що це добре!), а найбільша біда цивілізації - це вкорінення пропаганди, що вчитись не обовʼязково.

Що є ШІ, і взагалі для чого в такому світі знання, якщо довкола одні дибіли, які деградують, воюють і вбивають…

Харе!
Цих ботів якраз і має стати менше, завдяки ЗНАННЯМ про сенси живого життя.

Завдяки нашим з вами зусиллям і надзусиллям теж.
Бо довго усе сприймалось як «само собою».
Ми знецінили знання!
Ми занадто довго товклися довкола пустого матеріалізму, що не зʼєднаний з сенсами.
А істинну інформацію перетворили на культи для вибіркових, створивши ілюзію недосяжності.

Коли я читала текст від сина, - то насправді знаєте, що чула, перекладаючи на мову душі?
«Мамо, ти маєш оберігати ЗНАННЯ! Це зараз важливо. Бо оберігати природу ти вчиш інших. Але хто збереже те, чому ти вчиш і тих, кого ти вчиш?»

Ааааааа… хто візьме відповідальність за збереження істини, якщо вона захована саме в наші тіла?

Ви ніколи не думали, що відбувається спроба знищити істину через тіла, що несуть унікальний генетичний квантовий матеріал в собі, а не просто якусь інформацію, якусь мову, якусь культуру, якесь мислення про державність чи територіальність??!

🤫

От ви переїхали в інші країни.
Ви тепер говорите іншими мовами.
Ви тепер знаєте інші традиції.
Ви святкуєте інші свята. Розумієте моду інших територій, … хіба вас це зробило гіршими?

Ні.
Ви стали багатшими на ЛЮДСЬКИЙ досвід… ви стали ще культурнішими.
У вас зʼявилась повага до інаковості.

А як би ви раніше часто подорожували?
Бо прикладали б зусилля до цієї задачі.
То може це ваші мрії так збулися, за які ви не брали відповідальність раніше; чи потреби в розширенні світогляду. В які не рухали себе, бо не було розуміння важливості, бо не цікавились місією і призначенням, не слухали голос душі уважно…? Може таке бути?
А у когось навпаки - увесь світ цікавив, крім власної ідентичності та справжнього спадку предків…

Просто припустіть це.
Не втікайте від ідеї!!

Я пишу приклади та метафори.
Я пишу людям тексти щодня скільки себе памʼятаю.

Мене сотні разів намагались загасити як лампочку, красти акаунти, викривляти інформацію, вириваючи фрази з контексту, але не можливо погасити серце, яке бʼється і випромінює магнітне поле любові, і створює світло, що не кориться ілюзіям…

Навіть коли я помру тілом, то залишиться мій голос в серцях інших людей, залишиться в піснях, книгах, в лісах, які посадила, в усіх обіймах, і в очах, в які зазирала…
🌿🌿🌿

Зрозуміла сьогодні через слова сина іще ясніше, що саме дуже важливо оберігати, чому я щодня встаю і йду далі працювати, не озираючись.

І цьому ніякі шахеди не завадять, бо вмію зцілювати причини їхньої присутності й інших навчу.
Ми разом дійдемо до потрібної перемоги.

Але питання не в клаптику землі, який ніби то хтось захотів завоювати.

Все глибше, друзі!
Питання у нашій відповідальності за всю Землю.
Питання в тому, що вирішується самою планетою - хто на ній залишиться хазяйнувати.
І чи ті знання, взагалі потрібні, які ми намагаємось давати нашим дітям як досвід.
Чи вони ТАКІ потрібні?

⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️