Віднедавна під час жовтого рівня небезпеки зелена гілка метро продовжує повноцінно працювати. Це важливе рішення, бо місто не має зупиняти транспорт там, де можна забезпечити безпечний рух. З червоною гілкою ситуація інша. Значна частина маршруту проходить відкритою ділянкою, тому з міркувань безпеки під час жовтого рівня рух там поки обмежений.

Але ця ситуація знову повертає нас до ширшого питання: як сьогодні взагалі працює громадський транспорт у Києві? Проїзд уже коштує 30 гривень, А інтервали між потягами залишаються відчутними 7–8 хвилин, у години пік 3–5. Та сама проблема з автобусами й тролейбусами.

Коли обговорювали підвищення тарифу, я наголошував, що спочатку треба змінити якість послуги, а вже потім підвищувати її вартість. Бо за 30 гривень транспорт кращим не став. Кияни фактично платять за транспорт двічі: спочатку податками, з яких фінансуються комунальні підприємства, а потім ще раз, оплачуючи проїзд.

Тому треба чесно порахувати реальну вартість перевезення одного пасажира. Подивитися на доходи від реклами, оренди, інших активів, бюджетне фінансування «Київського метрополітену» та «Київпастрансу». Саме цим зараз займаємося в межах тимчасової контрольної комісії.
Незабаром місто знову коригуватиме бюджет. І ми знову ставитимемо питання, якщо тариф у 30 гривень справді економічно обґрунтований, то чому транспортні підприємства й надалі потребують значних додаткових коштів із бюджету?

Ці гроші сьогодні потрібні і на оборону, і на захист стратегічної інфраструктури Києва. Тому відповідь має бути дуже конкретною: скільки реально коштує київський транспорт і що аме отримують кияни за свої 30 гривень.