У світі стартував Європейський тиждень мобільності — там говорять про інклюзивність, чисте повітря та сучасний транспорт.А в Києві — початок навчального року й суцільні затори, в яких заклякло місто. Застарілі автобуси і тролейбуси, метро на Виноградар — недобудоване роками й перетворене на пам’ятник корупції, на якому знову і знову наживаються. Велодоріжки уривчасті, перетворені на парковки чи смуги для авто. Тротуари заставлені машинами, для людей з інвалідністю — бар’єри замість доступності.До цього додається ще одна бомба уповільненої дії — мости. Вони тримають на собі щоденні потоки людей між лівим і правим берегом, але їхній стан загрозливий. У будь-який момент вихід з ладу одного з них може перетворитися на соціальну катастрофу.Це не розвиток, а занепад. За роки правління Кличка Київ рухається не вперед, а в невідомому напрямку. Місто витрачає гроші на плитку й клумби, а не на безпечну й сучасну мобільність.У Києві немає безбар’єрного простору — тут суцільна гонка на виживання, квест із перешкодами. В умовах війни кількість людей, які потребують доступності, лише зростає. І те, що столиця досі залишається містом бар’єрів, — це жахлива і абсолютно неадекватна політика Кличка.