Дякую всім, хто захищає (чи захищав) Україну в Силах Оборони: служба кожного та кожної – безцінна. Окремо хочу подякувати колегам по сектору. Переважна більшість чоловіків з ЦПК долучились до війська. 80% добровільно призвалися в перші дні великої війни (включно з тими, хто мав право не служити). Також ми в ЦПК мали право забронювати всіх працівників організації, проте і самі чоловіки, і Правління організації від цього права відмовилися. Коли влада готувалася до шашликів, ми в ЦПК готувалися до війни. Наприклад, разом з партнерами зі “100% Життя” організували на Подолі розподільчий госпіталь, склади з медикаментами, їжею і т.д. За тиждень до нападу кілька посольств запропонували нам допомогу з евакуацією, оскільки, за їхньою інформацією, керівництво ЦПК було у списках росіян для ліквідації (одразу після окупації Києва). Тоді ми вивезли свої родини на захід України, а самі повернулися в Київ. Десь тоді ж Резніков, Стефанчук і Арахамія в Раді переконували журналістів, що ніякого вторгнення не буде. Коли ми з ЦПКшниками стояли в черзі до Київського ТРО, значна частина ЛОМів стояли в заторі на Львів. Я про тих сміливих ЛОМів, які зараз кидають в наш бік зневажливе “громактивісти”, чи навіть “комсомольці”. Схоже з нами діяли більшість наших партнерів по громсектору, наприклад, “Пацієнти України”, “Автомайдан”, “Харківський Антикорупційний Центр” та інші. Окрім типових викликів, наша служба супроводжується тиском на командирів, постійним наглядом і провокаціями від СБУ, злиттям службових і медичних документів, обливанням брудом в мільйонних ТГ-каналах ОП, дисциплінарними (а інколи) й кримінальними переслідуваннями. Я щасливий працювати в команді (і партнерстві) з людьми, які довели відданість декларованим цінностями під час війни (так само, як вони робили це до неї).