Штурмовою бригадою у місто вривається осінь -
Припалені сонцем каштани - такі вереснево-безвинні.
Далі буде десант - новонароджені хрестоносці -
Діти-воїни племені арахнідів - верхи на павутинні.

Нічні громовиці з дрібним дощем - розвідка боєм -
Упереміж з ударами грому - в хмарах "Шахеди" нишпорять.
І звична ранкова кава має присмак війни та любові.
І свинцевий світанок падає в річку, наче збитий винищувач.

Тиша стає дзвінкою, голоси набувають відтінків,
Холодні трасери фар - ріжуть тумани скибами.
Осінь - наче екзистенційно-розстрільна стінка -
Надщерблена цегла темним багрянцем стигне.

Часи остаточних визначень та хибних медичних призначень,
Місця, що не мають координат та поштових адрес,
Віскі - стає смачнішим, повіки та кулі - важчають,
Стискаються відстані, швидкості - гублять сенси.

Перфорована стрічка снів - у голодних жорнах реальності.
Вибиратися з ліжка - складне доленосне рішення...
Осінь змінює все - навіть прицільні дальності -
А що не зможе змінити - те неодмінно знищить.

Очі кольору стиглого агрусу - очі кольору стріляних гільз -
Зіниці у темряві різко збільшують свій калібр.
Осінь хижа та хитра, неначе хвостатий лис.
Осінь точна та неупереджена, як лазерний дальномір.

Осінь стрімко бере під контроль усі панівні висоти,
Рветься в зухвалі рейди тилами розм'яклого літа.
І дрімають у капонірах натомлені вертольоти,
І, зростаючи уві сні, літають маленькі діти.

Душі тоскно пливуть уверх, листя - падає вниз -
Все - згідно законів воєнного часу та гравітації.
Осінь не знає жалю та не помічає сліз...
Осінь граційно приймає літню капітуляцію.

12.09.2024

#мулікпише