І може краще було цим двом не знатися і не знати -Та пішла ланцюгова реакція - атом за атомом -Невідворотно та стрімко - як катаклізм біблійний -Так починається, зазвичай, любов, детективи та війни. І було все між ними - гарячіше Карибської кризи -Наче "Декамерон" під обкладинкою катехизиса. І Ерос разом з Танатосом - курили нервово десь збоку:Розбирайтеся, типу, самі - як вас "плавить" отак нівроку... І друзі та подружки головами хитали: "Та ви, бляха, крейзі!"А вони спліталися - ніби в небі - сліди-інверсії,А вони сміялися щиро - мовчки заздріть, мовляв -І обертали цю Землю, а не їх - обертала Земля. І було невимовно солодко, і було невимовно гірко. І вони горіли тільки лише удвох - надновою зіркою. І вони забували легко - про місця, події і дати. І було в них усе - і розкішні готелі, і каремати,І вечірні істерики, і ранкова кава десь на заправці. І вони й самі не знали - чому воно так відбувається. І вони й самі не могли осягнути - що ж воно все-таки сталося. І вони знову сварилися, а потім - знову кохалися. Він - діяв завжди за планом, вона - діяла імпульсивно. І як їй бракувало сили - він ділився своєю силою. І вони безліч разів розходилися - без надії на прощення - Розбиті серця одне одному надсилали "Новою поштою". І були в них інші, звичайно - коханці й коханки,Та вони - раз по разу - знов прокидалися поруч зранку. Одне одного пили до дна. І до краю наповнювали. І лютнева північ - розквітала серпневим полуднем. Вони часто втрачали - спокій, терпіння та друзів. Позбавляючись одягу - позбавлялися від ілюзій. І носило її континентами, і його обпікало війнами -Та вони зустрічалися - і знову робилися божевільними. Його - цілували кулі, вона - зривала овації,Вона посміхалася у об'єктив, він - хрипів у майже розряджену рацію. Вона - вміло тягнула час, він - затягував турнікети. Він писав бойові донесення, вона - вигадувала сюжети... З їх переписки - можна було б створювати романи. Їх повсякчас розділяли - вороги, обставини, океани... Та попри відстані, і хто з них і де б не був -Все починалося знову - у точці неминучого рандеву. І все навкруги оберталося драмою чи дитячою казкою. І шампанське било фонтаном, і повітря різали трасери,І були літні зіркові ночі, і були зимові розбиті дороги,І нестримний секс на балконі під час повітряної тривоги,І нестримний секс у машині під час ракетної небезпеки,І блукали вони вокзалами, лазаретами та бібліотеками. І були обійми при зустрічі, і взаємні обвинувачення,І все, що втрачало значення - знов набувало значення. І за ними слідом повзли засудження і пересуди -Та що вже поробиш - люди - всього лише люди. Їх ненавиділи, їм жалілись, про них пліткували... У них було стільки всього - і їм завжди було цього мало. І, можливо, їм не судилося разом зустріти старість... Та, яка вже різниця, зрештою? Адже старіти вони не збираються.24.09.2024#мулікпише